Як люди знайшли перші останки динозаврів


У 1677 році англійський натураліст Роберт Плот представив світові перше відоме зображення кістки динозавра.
Щоправда, сам він і гадки не мав, що саме перед ним. Знайдений в Оксфордширі в Англії викопний фрагмент спершу викликав у Плота припущення, що це кістка слона часів Римської імперії.
Варто зазначити, що подібні гіпотези на той час не були чимось незвичайним. Люди не розуміли, що таке динозаври до XIX століття, а знахідки великих кісток часто пояснювали міфами про «драконів» чи інших величезних істот.
«Мені здається, це сягає глибокої давнини, коли люди знаходили кістки динозаврів, захоплювалися ними, але не могли усвідомити, на що саме дивляться», – зазначає Ханс-Дітер Сюес, палеонтолог з Національного музею природної історії Смітсонівського інституту.
Коли ж людство почало розгадувати загадку динозаврів?
Перші три динозаври
У 1824 році англійський палеонтолог Вільям Бакланд опублікував роботу про щелепну кістку, знайдену поблизу села Стоунсфілд. Дослідивши її, він зробив висновок, що вона належала великій рептилії. Щоб описати цю істоту, він вибрав грецькі слова, що означають «велика ящірка», і назвав її мегалозавром.
«Але крім того, що це була велика хижа тварина, він більше нічого не міг сказати», – додає Сюес. Причина проста: тоді просто не існувало інших знахідок, з якими можна було б провести порівняння.
Мегалозавр став першим динозавром, що отримав своє сучасне ім’я. А вже наступного року англійський палеонтолог Гідеон Мантел запропонував назву «ігуанодон» для іншої незвичайної істоти, зуби якої нагадували зуби великої ігуани. У 1833 році Мантелл, вивчивши нещодавно виявлені фрагменти кісток, виділив ще один рід, якому він дав назву «гілеозавр».

Ці три знахідки дали вченим основу для порівняння. Цим зайнявся англійський палеонтолог та анатом Річард Оуен. У своїй знаковій роботі 1842 року Оуен вказав на подібність між цими викопними кістками.
Спираючись на спільні риси, він об’єднав мегалозавра, ігуанодона та гілеозавра в нову групу, яку назвав «Dinosauria» – від грецьких слів, що означають «жахливо великий» та «ящірка».
Ідея, що ці три істоти належать до особливого класу, стала революційною. «Вона припускала, що колись існували тварини, які давно зникли, але свого часу вони були домінуючими представниками своїх екосистем», – наголошує Сюес.
Громадський інтерес та «війни кісток»
Нові відкриття миттєво захопили уяву британської публіки. Однією із перших яскравих згадок динозаврів у популярній культурі став роман Чарльза Діккенса «Холодний дім», опублікований у вигляді 20-серійного випуску з 1852 по 1853 рік.
Вже в першому розділі читачів зустрічала незвичайна картина: «Нічого дивовижного не було б у тому, щоб зустріти мегалозавра, футів сорок завдовжки, що ліниво перевалюється, як гігантська ящірка, вгору по Холборн-хіллу».
У той час як британці захоплювалися літературними образами, в Америці справжня одержимість динозаврами вибухнула під час так званих «війн кісток» – запеклого протистояння двох палеонтологів наприкінці XIX століття.
У центрі подій опинилися колишні друзі, а потім найлютіші суперники – Едвард Дрінкер Коуп та Отніел Чарльз Марш. Починаючи з 1870-х років, вони не шкодували ні грошей, ні ресурсів, щоб фінансувати розкопки і одночасно підривати роботу один одного.

Втім, незважаючи на ворожнечу та саботаж, саме завдяки цим двом вченим світ дізнався про більш ніж сотню нових видів динозаврів. Серед їхніх відкриттів були такі знамениті види, як стегозавр та трицератопс. Ці знахідки відкрили нову епоху: музеї почали репрезентувати публіці кістки динозаврів, а пізніше – повні реконструкції їхніх скелетів. Тепер кожен охочий міг побачити останки давніх гігантів на власні очі.
Проте, хвиля відкриттів тривала недовго. У 1920-х роках палеонтологи продовжували робити цікаві знахідки, але фінансування експедицій поступово почало скорочуватися через Велику депресію, а потім через Другу світову війну.
Лише у 1970-х роках суспільний інтерес до динозаврів пережив друге народження. Це сталося завдяки новим сенсаційним відкриттям та революційним теоріям, які перевернули уявлення вчених про величних стародавніх істот.
Ренесанс динозаврів та теорія їх зникнення
Ще у 1860-х роках англійський біолог Томас Генрі Хакслі прославився як затятий захисник теорії еволюції Чарльза Дарвіна. Однак його внесок в науку не обмежувався суперечками про еволюцію. Саме Хакслі першим помітив разючу подібність між скам’янілостями птахів і динозаврів, припустивши, що вони можуть бути пов’язані еволюційним ланцюжком.
Ця революційна ідея залишалася майже забутою тезою доти, доки через століття, у 1960-х роках, американський палеонтолог Джон Острам не відродив її. Острам не просто підтримав теорію Хакслі, але й висунув гіпотезу, що птахи безпосередньо походять від динозаврів.
Роботи Острама, як і праці інших вчених, дали потужний імпульс так званому «ренесансу динозаврів». Цей період ознаменувався як вибухом інтересу до вивчення древніх рептилій, так і зростанням захопленості широкої публіки. Найважливішою темою, що підігріла ентузіазм, стало обговорення причин зникнення динозаврів – питання, яке не привертало особливої уваги дослідників XIX століття.

У 1980 році вчені Луїс та Уолтер Альварес запропонували гіпотезу, що пояснювала загибель більшості динозаврів зіткненням астероїда із Землею. На їхню думку, катастрофічна подія викликала масове вимирання.
Ця ідея, що викликала чимало суперечок в наукових колах, поступово здобула визнання і сьогодні вважається однією з провідних теорій. Так само, як і гіпотеза Острама про походження птахів від динозаврів, вона міцно закріпилася в сучасній палеонтології.
Ренесанс динозаврів не лише надихнув вчених, а й вплинув на масову культуру. Так, у 1988 році студія «Universal Pictures» випустила перший фільм із серії анімаційних стрічок для дітей «Земля до початку часів».
Через кілька років, у 1991-му, телеканал «ABC» почав показувати ситком «Динозаври», в якому головними героями стала сім’я антропоморфних ящерів. А у 1992 році на екрани вийшов дитячий серіал «Борні та друзі», в якому зірковою фігурою виявився співаючий фіолетовий динозавр.
Проте, мабуть, найбільш значущим культурним феноменом на той час став «Парк юрського періоду» – фільм, випущений у 1993 році за романом Майкла Крайтона. Ця картина та її наступні частини продовжили формувати громадське сприйняття динозаврів, хоча наукове розуміння їхньої природи відтоді значно змінилося.
Більш того, вчені вважають, що більшість видів динозаврів досі залишається невідкритою, а отже, наші уявлення про них будуть неминуче змінюватися.