Робін Гуд – міфи і реальність

Відважний лучник із Шервудського лісу на ім’я Робін Гуд став невід’ємним символом англійського Середньовіччя. Разом з королем Артуром і Річардом I Левове Серце він входить до трійки найвідоміших персонажів англійських міфів і легенд. Про нього знімають фільми та пишуть книги, йому присвячують фестивалі та навіть ставлять пам’ятники. Але що ми знаємо про шляхетного розбійника не з легенд, а з офіційних джерел?

Один із пам’ятників Робіну Гуду знаходиться у старовинному місті Ноттінгем. Саме на його околицях, якщо вірити легендам, орудувала зграя вдалих розбійників під проводом лучника-віртуоза. При цьому пам’ятник поставлений не міфічному персонажу, а реальній людині, історичній особі. Але вчені досі сперечаються, чи жила така людина насправді.

А чи була взагалі така людина?

Major Oak – величезний дуб поблизу села Едвінстоу в самому серці Шервудського лісу, графство Ноттінгемшир, Англія. Вважається, що йому понад 800 років. Згідно з місцевим фольклором, це був притулок Робін Гуда, де він і його хлопці ночували. Дерево було названо на честь майора Хеймана Рука (1723-1806).

Одна з наукових версій свідчить, що історії про шляхетного розбійника з Шервудського лісу – це відлуння давніх язичницьких культів міфічних лісових істот. Прихильники цієї версії наводять вагомий аргумент. У кельтському пантеоні був лісовий бог Пак, який не розлучався зі свитою не надто лояльних до людей духів. Його ще називали Robin Goodfellow (Робін Славний Малий).

З цим варіантом багато хто незгодний. Вони кажуть, що в історіях про Робіна Гуда, які дійшли до нашого часу, немає нічого містичного. Тобто немає жодного факту, що доводить причетність розбійника з луком до розряду божеств. Навпаки, сам Робін і його сподвижники наділені саме людськими якостями.

І якщо саме існування Робіна Гуда викликає великі сумніви, то дата появи перших історій про нього визначена досить точно. Перша згадка про те, що простий народ співає балади про розбійника, з’явилася у XIV столітті. Про Робіна писав в одній зі своїх поем середньовічний автор Вільям Ленгленд.

Робін Гуд і король Річард I Левове Серце

Робіна Гуда показують у баладах, книгах та фільмах як сучасника короля Річарда Левове Серце. Але навіть якщо розбійник і існував, то жив він точно в інший час і з цим королем не зустрічався. Історію про знайомство монарха та Робіна Гуда вигадали в середині XVIII століття, а в XIX столітті її зробив популярною романіст Вальтер Скотт.

Що цікаво, всесвітньо відомий шотландський письменник і поет, який був ще й істориком (!), не надто дбав про історичну достовірність своїх творів. Ось так. Але величезний талант письменника зробив його романи настільки переконливими, що світ впевнений, що Робін, як і король, жив у XII столітті. Але розбійник міг орудувати в Шервудських лісах щонайменше через 100 років після смерті Річарда I.

Щоб визначити це, досить згадати змагання лучників, у яких Робін Гуд незмінно перемагав. З’явилися вони в Англії лише у XIII столітті, що є точним історичним фактом. Також підтвердженням цього є і те, що сподвижник Робіна, чернець Тук, перебував у ордені фріарів. Це було об’єднання жебраків, що з’явилося через кілька десятиліть після смерті Річарда Левове Серце.

Особистість легендарного розбійника

Виходить, якщо Робін Гуд існував, то жив він у період приблизно з середини XIII століття до кінця XIV. Що стосується його особистості, то в цей період є чимало претендентів, які могли б стати прообразами цього хлопця з луком. Найчастіше згадують якогось Роберта Хода (Robert Hod), реальну людину, що жила в XIII-XIV століттях. Його прізвище хоч і вимовляється трохи інакше, ніж у розбійника, але при цьому цілком співзвучне.

Джонас Армстронг у головній ролі в британському серіалі “Робін Гуд”, 2006 – 2009 роки.

Роберт Ход народився близько 1290 року в сім’ї лісника, біля містечка Уейкфілда на півночі Англії. Як і багато інших простих людей того часу, сім’я Хода належала феодалу. Це був граф Уоррен, який у 1322 році приєднався до повстання графа Ланкастера проти короля Едуарда. Роберту нічого не залишалося, як взяти участь у війні разом із своїм господарем.

Незабаром бунтівники зазнали поразки і їхніх ватажків стратили. Пересічні учасники заколоту були оголошені поза законом і позбавлені всіх прав та майна. У 1323 році будинок Роберта Хода конфіскувала влада і він, разом із дружиною Матильдою та кількома дітьми, опинився на вулиці.

Але, незважаючи на втрату всіх прав, Роберт зумів вступити на службу до короля, і кілька років був у гвардії. Зберігся документ, в якому скарбник ухвалює видати Ходу 5 шилінгів з нагоди звільнення зі служби. Чим Роберт займався після цього, ніхто не знає. Відомо лише те, що помер Ход своєю смертю у 1346 році.

Історія колишнього бунтівника, який потрапив на службу до короля, схожа на сюжет однієї з балад про Робіна Гуда. Там переодягнений у подорожуючого лицаря король Едуард II гостює у Шервудському лісі у розбійників, а потім бере їх на службу. До речі, це може бути просто збігом.

Втікач-лиходій чи граф?

Була ще одна людина, яка теоретично могла стати прообразом розбійника. Робін Ход (Robyn Hode) в 1226 згадується в судових документах міста Йорка. Там говориться, що злочинець Робін оголошений поза законом, а його майно вартістю 32 шилінги і 6 пенсів конфіскується в королівську скарбницю. Чи був цей хлопець розбійником із Шервудського лісу, чи завинив чимось іншим?

Пам’ятник Робіну Гуду у Ноттінгемі біля замку, встановлений у 1952 році.

Ще одна версія, найкрасивіша, але й найменш ймовірна, говорить про аристократичне походження розбійника. Згідно з нею, Робін Гуд – це Роберт Фітзут, граф Хантінгтонський. Цей дворянин був відомий тим, що пробавлявся розбоєм на великих дорогах. У Середньовіччі така поведінка була чимось дивним для шляхетних лицарів і навіть поважних абатів.

Похований Фітзут біля абатства Кіркліса. Це місце згадують як місце смерті та поховання Робіна Гуда. Кажуть, що колись на надгробку був напис: «Тут під цим невеликим каменем лежить Роберт, справжній граф Хантінгтонський. Не було лучника вправніше його. І люди звали його Робін Гуд. Таких злочинців, як він і його люди, Англія ніколи не побачить знову».

Напис можна було розібрати ще у XIX столітті. Зараз вона повністю стерлася і навіть приблизно дізнатися про її зміст неможливо. Безліч питань викликало у відвідувачів могили те, що епітафію було вибито мовою, що не схожа ні на один різновид англійської мови, яким коли-небудь розмовляли. Загалом, зближують графа та хлопця із Шервудського лісу ім’я, рід занять та місце смерті. Цього явно замало, щоб робити якісь серйозні висновки.

Є ймовірність, що ніякого Робіна Гуда взагалі не існувало. Може, за старих часів жили в Шервудському лісі лихі й удачливі розбійники, які стали основою збірного образу. Можливо, хтось із них навіть допоміг місцевим селянам, породивши тим самим легенду про захисника бідних та пригноблених.

***На верхньому фото: Еррол Флінн у фільмі “Пригоди Робіна Гуда” 1938 року.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!