Багато хто впевнений, що Середньовіччя – це темна і небезпечна пора, коли люди не жили, а здебільшого виживали. Людство винищували смертельні хвороби, постійні війни та інквізиція. А щодо харчування, то хіба могли в той час, коли спеції коштували цілий статок, а цукор бачили лише аристократи, їсти щось хороше?

Виявляється, їжа у той непростий час була не тільки різноманітною, а й більш якісною, ніж зараз.

Їжа раннього Середньовіччя на фестивалі історичної реконструкції у Польщі.

Головне питання, яке виникає майже у кожного – як вченим вдалося встановити, що їли люди сторіччя тому? Так, у ті часи грамотними були лише близько 10 відсотків чоловіків та приблизно 1 відсоток жінок. Але навіть ті, хто вміли писати, не надто прагнули документувати свої сніданки, обіди та вечері.

Тому, щоб дізнатися про раціон середньовічних мешканців Європи, задіяли хіміків. Збереглося чимало зразків старовинної кераміки із залишками органіки. Молекулярний аналіз дозволив точно визначити, які продукти залишили сліди на посуду.

Ще одне важливе джерело інформації – туалети та просто копроліти, тобто викопний кал. Неприємні сліди людської життєдіяльності багато чого розповіли історикам, медикам і навіть соціологам про життя у ті часи. То що ж їли в Європі в Середні віки простолюдини, аристократи та монархи?

Елітне м’ясо щодня

М’ясна лавка 14 століття. Велику свиню знекровлюють, готуючи її до забою. Ціла свиняча туша і обрізки висять на стелажі, а для замовника готуються різноманітні вирізки.

Мало хто з нас може похвалитися тим, що їв оленину, м’ясо дикого кабана чи козулі. А в Європі всього 5 – 6 століть тому це була звичайнісінька їжа. Більше того, яловичина, свинина та баранина були не такими частими гостями на столах селян, як дичина. Не кожен бідняк міг дозволити собі тримати худобу. А от полювати могли всі.

В Англії, наприклад, було безліч лісів, у яких водилися благородні олені, зубри, кабани та зайці. Птахи були представлені тетеревами, глухарями, куріпками, дикими гусями та качками. Дворяни полювали самі або відправляли за дичиною єгерів. А селяни ходили на промисел здебільшого потайки.

Ліси належали феодалам і полювати в них будь-кому було заборонено. Де-не-де за це покладався великий штраф або в’язниця, а десь браконьєра могли просто повісити на дереві без суду та слідства. Але це не надто зупиняло любителів м’яса – браконьєрством займалися цілими сім’ями.

В народі таємно здобуту оленину чи м’ясо кабана часто подавали до столу у свята або для гостей. У важкі періоди посух, повеней та лісових пожеж невибагливі простолюдини без проблем переходили з козуль та куріпок на ворон, граків і навіть журавлів.

Риба також була важливою частиною раціону середньовічного європейця. Особливо вона цінувалася взимку, коли полювання рідко бувало вдалим, а свіжі дари полів та городів були відсутні. Рибу їли смажену, відварену, сушену, в’ялену, а у деяких регіонах навіть сиру. У мешканців морського узбережжя риба була невід’ємною частиною щоденного меню.

Особливо рятували страви з риби під час релігійних постів. Коли м’ясо, птиця та вино були заборонені, рибу їли вільно та в будь-яких кількостях. Через церковні заборони рибою стали вважати і деяких тварин. Наприклад, не заборонялося їсти в пост м’ясо бобра. Завдяки лускатому хвосту, цього звіра записали в риби. Сюди також віднесли і деякі види водоплавних птахів.

Здоровий хліб та каші

Середньовічний пекар зі своїм учнем. Як видно на ілюстрації, круглий хліб був одним з найпоширеніших.

Хліб і в Середньовіччі був усьому головою. Зернові культури вирощували повсюдно, тому водяні та вітряні млини можна було зустріти в будь-якому куточку Європи. Хліб випікали 1 – 2 рази на тиждень, із прісного тіста без дріжджів. Можна сказати, що їли тоді виключно дієтичний, корисний для здоров’я продукт. Основним борошном було житнє. Його також використовували для приготування киселю.

З інших зернових культур варили каші. В особливій пошані були вівсяна, ячмінна та з полби (особливого сорту пшениці). Кашу могли подавати до столу не лише у будні, а й у свята. Від цієї страви не відмовлялися ні селяни, ні аристократи. Та що там казати, коли вівсяну кашу століттями подають навіть до столу членів британської королівської родини.

Вершкове масло

Масло з вершків було в особливій шані в країнах Північної Європи, де зазвичай панує прохолодний клімат. Холодильників тоді ще не було, але для зберігання масла використовували безліч оригінальних способів. Хтось копав льохи та влаштовував льодовики, а ось, наприклад, жителі Ірландії укладали продукт у барильця та притоплювали у торф’яних болотах. Без контакту з киснем масло могло зберігатися роками.

У Центральній Європі масло масово почали вживати лише в XI столітті. Спочатку це був суто селянський продукт. Але пізніше його розкуштували і у вищому суспільстві. Під час посту масло стало справжнім порятунком для любителів добре поїсти, оскільки воно було жирним та калорійним. Їли цей продукт як з бутербродами, так і у вигляді соусу до м’ясних, рибних та овочевих страв. А ось сметана не була популярною. Замість неї використовували прокисле молоко. Його додавали в супи та юшки.

Пили пиво мужики… і не тільки

Пивовар XV століття. Ілюстрація з Нюрнберзької міської бібліотеки.

Пиво в середньовічній Європі було справжнісіньким народним напоєм. Варили його з пророслого ячменю з додаванням хмелю, використовуючи десятки різних технологій та рецептур. Пили пива багато, в середньому по 1,5 літра на день. Це було пов’язано не лише з любов’ю до пінного напою. Пиво було набагато безпечнішим за воду з річок, озер і колодязів, від якої захворювали холерою та іншими смертельними недугами. Хороша вода була лише у тих, хто мав доступ до джерел.

Вода взагалі вважалася напоєм ченців-самітників та найбідніших. Якщо її й пили, то намагалися якось покращити. Наприклад, галли пропускали ключову воду через бджолині стільники. Від цього вона робилася солодкою та пахла медом. Дехто вважав за краще не переводити мед на дрібниці і варити з нього алкогольний напій – медовуху.

З яблук варили сидр та робили соки. Ченці урізноманітнювали свій стіл особливим напоєм, на кшталт тоніка. Вони додавали в чисту воду ревінь, фенхель, насіння селери або ялівцю. Чай та кава ще не захопили світ і замість них пили відвари з ячменю, ромашки та лаванди.

Овочі та фрукти

Уявіть меню, в якому немає ні картоплі, ні томатів. Їх ще не завезли з Америки, а якщо і завезли, то ще не полюбили. Головним даром городів у Європі і на Русі була ріпа. Її варили або їли у сирому вигляді. Крім неї вирощували редьку, брукву та капусту. Універсальною культурою був горох. Його їли просто так, пекли з нього хліб, робили пироги, варили киселі.

Збір зеленого винограду для приготування соку. З довідника родини Корутті у Вероні, близько 1375 року.

Цибуля була неодмінно на кожному столі. Її вже тоді вважали захистом від застуди та відмінним стимулятором чоловічої сили. Овочі їли окремо багато століть. Салати та вінегрети почали готувати тільки у XV столітті і то лише у палацах та замках. Простий народ не розумів цих смачних і корисних страв навіть у освіченому XIX столітті.

А ось із фруктами все було набагато складніше. Якщо у південних регіонах Європи виростав виноград та груші, то в центрі та на півночі континенту доводилося задовольнятися яблуками та агрусом. Сливи, абрикоси і полуниця з’явилися набагато пізніше. Там, де були ліси, місцеві жителі охоче урізноманітнювали своє меню ягодами: чорницею, журавлиною та брусницею.

Ми описали далеко не всі середньовічні різносоли. Був у ті часи і свій фастфуд, до якого можна зарахувати пироги та запіканки. Випускалися нехитрі кондитерські вироби і навіть щось подібне до снеків. Але найголовніше, що продукти у ті часи були абсолютно натуральними і тому здоровими.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!