РізнеДодано - 17.02.2023   Автор - admin

---

Якщо ви дістанете з кишені монету і уважно розглянете її, то побачите, що її край, який називається гурт, має насічку. Цю деталь не можна назвати нововведенням, оскільки вона з’явилася багато століть тому. Більшість монет в сучасному світі виготовляється з ребристим краєм, що не має практичного значення. Зараз це просто традиція, але у неї дуже цікаві витоки.

Колись цінність кожної монети визначалася вмістом в них металу. Дрібні гроші виготовляли з міді, а монети більш солідного номіналу – із срібла та золота. Пізніше, коли благородні метали стали цінуватися вище, почали використовувати сплави. Але при цьому все одно дотримувалися правила – номінал точно відповідав вазі цінного компонента.

Не дивно, що завжди знаходилися люди, які намагалися нажитися на цій особливості. Схема була дуже простою – зловмисники акуратно зрізали край монети, отримуючи таким чином цінний метал. З нього вони робили фальшиві монети, які часто не відрізнялися від справжніх.

У середньовічних лавках та конторах мінял часто стояли ваги, на яких зважували гроші. У такий спосіб можна було визначити ті монети, що піддалися обробці. Але фальшивомонетники збували свої вироби не там, а на ринках, у трактирах та при розрахунку з приватними особами. Мало хто носив із собою точні ваги, і підробки часто приймали за «чисту монету».

Подібна діяльність завдавала збитків не лише ошуканим продавцям, а й державі. Підробка грошей завжди каралася дуже суворо, але жадібність злочинців була сильнішою за страх смерті. Але потім було знайдено просте та оригінальне рішення.

З кінця XVII століття на край монет почали наносити насічки, за якими можна було визначити, що їх ребра не обрізалися. Підробляти монети після цього не перестали, але життя фальшивомонетників значно ускладнилося.

Хто і коли придумав наносити насічки?

Людиною, що запропонувала таке мудре рішення, був великий англійський вчений Ісаак Ньютон (1642 – 1727). Наука була не основною сферою діяльності цього фізика – майже 30 років він працював управителем Тауерского монетного двору. Це була святая святих економіки Англії, де карбувалися і зберігалися монети королівства.

Спроби захистити гроші від підробки робилися й раніше. Ще за століття до Ньютона, у Франції, вигадали наносити на край монети написи. Перший золотий екю з гравіюванням гурту випустили у 1577 році.

Таке рішення було набагато ефективнішим, ніж просто ребра, адже напис на ребрі тонкої монети підробити було важче. Але така робота вимагала більше часу та суттєво ускладнювала масовий випуск грошей.

У наші дні написи на гурт наносять нечасто. Їх, наприклад, можна побачити на металевих радянських карбованцях різних років. А ось у Великій Британії на ребро монети номіналом 1 фунт стерлінгів наносять девіз «Decus et tutamen», що в перекладі з латинської мови означає «Краса та захист».

Ребра на краях монет зараз не більше ніж данина традиції. Хоча вони й досі допомагають сліпим людям відрізнити справжню монету від підробки. За останнє століття через широке використання паперових та електронних грошей роль монет значно знизилася. Незважаючи на це, їх продовжують випускати, і зокрема в унікальних колекційних виконаннях.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!