Суворов – непереможний генералісімус

Олександр Васильович Суворов – видатний російський полководець, граф Суворов-Римницький, князь Італійський, граф Священної Римської імперії, князь Сардинського королівства, фельдмаршал австрійської армії і фельдмаршал армії Сардинії, генералісімус російської армії.

Вважається одним з найважливіших полководців XVIII століття. Народився у Москві 24 листопада 1729 року, помер 18 травня 1800 року в Санкт-Петербурзі.

Суворов вважається одним з небагатьох генералів в історії, які не програли жодної битви (63 перемоги). Він відомий своїм військовим посібником «Наука перемоги» і багатьма приказками, наприклад – «Важко в навчанні легко в бою», «Що більше комфорту, то менше сміливості», «Дисципліна – мати перемоги» тощо.

Фасад Державного меморіального музею О.В. Суворова, мозаїка «Перехід Суворова через Альпи», М.Є. Масленников, 1903 – 1904 рр. Санкт-Петербург.

Він вчив солдатів атакувати без стриманості та рішуче: «Атакуйте холодною зброєю! Натискайте з усієї сили штиком!». Він був близьким зі своїми людьми і часто використовував слово «брат», звертаючись до простих солдатів.

Суворов виграв багато битв у російсько-турецьких війнах, став найбільш відомим після завоювання Ізмаїла у 1790 році. Він брав участь у придушенні повстання Пугачова у 1774 році і придушив повстання Костюшка у 1794 в Польщі. На чолі об’єднаної російсько-австрійської армії у 1799 році Суворов витіснив французів з північної Італії. Він прославився своєю кампанією в Швейцарії, перевівши війська через перевал Санкт-Готард у Альпах в 1799 році.

Цікаві факти про Суворова

• Навіть з короткої біографії Суворова стає ясно, що це була за людина. У першій же битві, в якій він брав участь, він змусив втекти ворожий ескадрон. А коли загострилися відносини з Османською імперією, і почалася російсько-турецька війна, Олександр Васильович зголосився брати в ній участь. В одній з перших її битв він був серйозно поранений в ногу, але, на щастя, вижив.

• Все життя Суворова могло б бути іншим, якби не прадід Пушкіна, який був другом його батька. Це він звернув увагу на тягу дитини до військової справи, і порадив батькам почати його готувати до неї завчасно. А вони схилялися до того, щоб віддати сина на цивільну службу замість військової, оскільки Олександр Васильович з дитинства відрізнявся слабким здоров’ям.

• Відомо, що він завжди дбав про своїх підлеглих. Будучи вже фельдмаршалом, Суворов наказав своїм офіцерам і генералам особисто представляти йому рядових солдатів, які відзначилися хоробрістю або кмітливістю. А у себе вдома він організував щось на зразок пансіонату, де за свій рахунок утримував колишніх солдатів, які вийшли на пенсію за віком або за станом здоров’я.

Гравюра з портретом О.В. Суворова, виконана у 1870 році, на якій в центрі зображена перемога під Римником.

• Своє перше підвищення він отримав ще в молодості, ставши з рядового капралом. Сталося це, коли імператриця Єлизавета Петрівна, побачивши молодого гвардійця-вартового, звернула на нього увагу і спробувала дати йому срібний рубль. Суворов відмовився, заявивши, що вартовому заборонено брати гроші. Імператриця похвалила його, поклала рубль поруч з ним і розпорядилася про те, щоб юнака підвищили. Олександр Васильович зберіг цю монету до кінця своїх днів.

• За своє життя Суворов отримав взагалі всі ордени, що існували в Російській імперії. Більш того, з 63 битв, в яких він брав участь, він не програв жодної! Навіть Кутузову доводилося програвати… А на морі таким же успішним, як і Олександр Васильович на суші, був тільки адмірал Федір Ушаков, який також не програв жодної битви.

• Після смерті Катерини II на трон зійшов її син Павло I, який не виносив своєї покійної матінки. Він піддав опалі багатьох її наближених, і Суворову теж дісталося – його звільнили зі служби і заслали в село, наказавши не залишати її. Пізніше імператор, зрозумівши, яку помилку він зробив, намагався повернути полководця до двору, але той з гордості відмовлявся. Він повернувся на службу лише тоді, коли країні стала загрожувати чергова війна.

• У полководця була звичка дуже легко одягатися в будь-яку погоду, так що імператриця Катерина II, побоюючись за його здоров’я, подарувала йому шикарну шубу, в наказовому порядку повелівши її носити. Не послухатися наказу було ніяк не можна, але Суворов з властивою йому оригінальністю виконував його на свій лад – одягався він, як зазвичай, а шубу просто носив з собою.

• Як вже було сказано вище, з-під пера Суворова вийшов трактат «Наука перемагати», в якому він виклав свої погляди на тактику, навчання солдатів і стратегію. Ця книга багаторазово перевидавалася ще через багато років. Крім того, Олександр Васильович особисто розробив нову уніформу для військовослужбовців, замінивши попередню, давно вже застарілу.

Пам’ятник полководцю О.В. Суворову в швейцарських Альпах.

• Коли посилення Франції і перемоги Наполеона викликали стурбованість інших держав, була утворена антифранцузька коаліція з Великої Британії, Австрії, Російської імперії, Туреччини і Неаполя. Спільною російсько-австрійською армією був поставлений командувати Суворов, причому про це просив сам австрійський імператор. Спочатку він хотів поставити головнокомандувачем австрійського ерцгерцога, але англійці переконали його попросити Павла I надіслати Суворова.

• За військову кампанію в Італії король Сардинії нагородив Суворова титулом гранда (тобто князя), назвав його «королівським кузеном» і призначив великим маршалом. З дозволу Павла I Олександр Васильович зміг прийняти ці титули і користуватися ними на батьківщині. Втім, він завжди відрізнявся скромністю, і в своєму заповіті побажав, щоб на його надгробку було вибито всього три слова – «Тут лежить Суворов».

***На верхньому фото: Фельдмаршал О.В. Суворов. Фрагмент картини Карла Штейбена, 1815 рік.