Суворов – непереможний генералісімус

Фельдмаршал О.В. Суворов

Олександр Васильович Суворов – видатний російський полководець, граф Суворов-Римницький, князь Італійський, граф Священної Римської імперії, князь Сардинського королівства, фельдмаршал австрійської армії і фельдмаршал армії Сардинії, генералісімус російської армії.

Вважається одним з найважливіших полководців XVIII століття. Народився у Москві 24 листопада 1729 року, помер 18 травня 1800 року в Санкт-Петербурзі.

Суворов вважається одним з небагатьох генералів в історії, які не програли жодної битви (63 перемоги). Він відомий своїм військовим посібником «Наука перемоги» і багатьма приказками, наприклад – «Важко в навчанні легко в бою», «Що більше комфорту, то менше сміливості», «Дисципліна – мати перемоги» тощо.

Перехід Суворова через Альпи
Фасад Державного меморіального музею О.В. Суворова, мозаїка «Перехід Суворова через Альпи», М.Є. Масленников, 1903 – 1904 рр. Санкт-Петербург.

Він вчив солдатів атакувати без стриманості та рішуче: «Атакуйте холодною зброєю! Натискайте з усієї сили штиком!». Він був близьким зі своїми людьми і часто використовував слово «брат», звертаючись до простих солдатів.

Суворов виграв багато битв у російсько-турецьких війнах, став найбільш відомим після завоювання Ізмаїла у 1790 році. Він брав участь у придушенні повстання Пугачова у 1774 році і придушив повстання Костюшка у 1794 в Польщі. На чолі об’єднаної російсько-австрійської армії у 1799 році Суворов витіснив французів з північної Італії. Він прославився своєю кампанією в Швейцарії, перевівши війська через перевал Санкт-Готард у Альпах в 1799 році.

Цікаві факти про Суворова

Навіть з короткої біографії Суворова стає ясно, що це була за людина. У першій же битві, в якій він брав участь, він змусив втекти ворожий ескадрон. А коли загострилися відносини з Османською імперією, і почалася російсько-турецька війна, Олександр Васильович зголосився брати в ній участь. В одній з перших її битв він був серйозно поранений в ногу, але, на щастя, вижив.



Все життя Суворова могло б бути іншим, якби не прадід Пушкіна, який був другом його батька. Це він звернув увагу на тягу дитини до військової справи, і порадив батькам почати його готувати до неї завчасно. А вони схилялися до того, щоб віддати сина на цивільну службу замість військової, оскільки Олександр Васильович з дитинства відрізнявся слабким здоров’ям.

Відомо, що він завжди дбав про своїх підлеглих. Будучи вже фельдмаршалом, Суворов наказав своїм офіцерам і генералам особисто представляти йому рядових солдатів, які відзначилися хоробрістю або кмітливістю. А у себе вдома він організував щось на зразок пансіонату, де за свій рахунок утримував колишніх солдатів, які вийшли на пенсію за віком або за станом здоров’я.

Гравюра з портретом О.В. Суворова
Гравюра з портретом О.В. Суворова, виконана у 1870 році, на якій в центрі зображена перемога під Римником.

Своє перше підвищення він отримав ще в молодості, ставши з рядового капралом. Сталося це, коли імператриця Єлизавета Петрівна, побачивши молодого гвардійця-вартового, звернула на нього увагу і спробувала дати йому срібний рубль. Суворов відмовився, заявивши, що вартовому заборонено брати гроші. Імператриця похвалила його, поклала рубль поруч з ним і розпорядилася про те, щоб юнака підвищили. Олександр Васильович зберіг цю монету до кінця своїх днів.

За своє життя Суворов отримав взагалі всі ордени, що існували в Російській імперії. Більш того, з 63 битв, в яких він брав участь, він не програв жодної! Навіть Кутузову доводилося програвати… А на морі таким же успішним, як і Олександр Васильович на суші, був тільки адмірал Федір Ушаков, який також не програв жодної битви.

Після смерті Катерини II на трон зійшов її син Павло I, який не виносив своєї покійної матінки. Він піддав опалі багатьох її наближених, і Суворову теж дісталося – його звільнили зі служби і заслали в село, наказавши не залишати її. Пізніше імператор, зрозумівши, яку помилку він зробив, намагався повернути полководця до двору, але той з гордості відмовлявся. Він повернувся на службу лише тоді, коли країні стала загрожувати чергова війна.



У полководця була звичка дуже легко одягатися в будь-яку погоду, так що імператриця Катерина II, побоюючись за його здоров’я, подарувала йому шикарну шубу, в наказовому порядку повелівши її носити. Не послухатися наказу було ніяк не можна, але Суворов з властивою йому оригінальністю виконував його на свій лад – одягався він, як зазвичай, а шубу просто носив з собою.

Як вже було сказано вище, з-під пера Суворова вийшов трактат «Наука перемагати», в якому він виклав свої погляди на тактику, навчання солдатів і стратегію. Ця книга багаторазово перевидавалася ще через багато років. Крім того, Олександр Васильович особисто розробив нову уніформу для військовослужбовців, замінивши попередню, давно вже застарілу.

Пам'ятник полководцю О.В. Суворову в швейцарських Альпах
Пам’ятник полководцю О.В. Суворову в швейцарських Альпах.

Коли посилення Франції і перемоги Наполеона викликали стурбованість інших держав, була утворена антифранцузька коаліція з Великої Британії, Австрії, Російської імперії, Туреччини і Неаполя. Спільною російсько-австрійською армією був поставлений командувати Суворов, причому про це просив сам австрійський імператор. Спочатку він хотів поставити головнокомандувачем австрійського ерцгерцога, але англійці переконали його попросити Павла I надіслати Суворова.

За військову кампанію в Італії король Сардинії нагородив Суворова титулом гранда (тобто князя), назвав його «королівським кузеном» і призначив великим маршалом. З дозволу Павла I Олександр Васильович зміг прийняти ці титули і користуватися ними на батьківщині. Втім, він завжди відрізнявся скромністю, і в своєму заповіті побажав, щоб на його надгробку було вибито всього три слова – «Тут лежить Суворов».


***На верхньому фото: Фельдмаршал О.В. Суворов. Фрагмент картини Карла Штейбена, 1815 рік.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися