Найцікавіші факти про льодовики
Льодовик – велика, повільно рухома маса льоду, яка утворюється з шарів спресованого снігу та піддається поступовим деформаціям під дією сили тяжіння. Льодовики вивчає наука «гляціологія». Вони утворюють кріосферу Землі і є найбільшим резервуаром прісної води у твердому стані.
Зі збільшенням висоти і віддаленням від екватора в північному і південному напрямку температура повітря безперервно знижується. У зв’язку з цим, на Землі є регіони, де середньорічна температура завжди нижча за 0°С. У помірних широтах ці області лежать вище 2500-3500 м над рівнем моря, на екваторі – вище 5000 м, а за полярними колами – на рівні моря. Саме в таких місцях є умови для існування вічного снігу та льоду.
Сніг, який накопичується на високих частинах гір, з часом зазнає значних змін. Поступово він опускається і стає щільнішим, а його товщина постійно збільшується новими опадами. Крім того, протягом дня частина самого верхнього шару снігу злегка тане під дією сонячних променів і снігова вода просочується на певну глибину. Знову замерзаючи, вона огортає снігові кристали тонким шаром льоду.
Льодовиковий лід має певну пластичність (здатність змінювати свою форму під дією постійного впливу зовнішніх сил). В результаті, незважаючи на свою твердість, льодовиковий лід може текти як рідина. Лід на язику льодовика знаходиться в постійному русі, але цей рух надзвичайно повільний, і його неможливо спостерігати безпосередньо.
Цікаві факти про льодовики
• На нашій Землі знаходяться сотні тисяч льодовиків, що загалом покривають площу приблизно 16 мільйонів км², що становить близько 11% площі всієї земної суші. Для порівняння, площа України становить 6лизько 604 тисяч км² (в межах на момент здобуття незалежності у 1991 році), тобто на сукупній території льодовиків можна було б розмістити Україну приблизно 265 разів.
• Єдиний континент, на якому взагалі немає жодного льодовика – це Австралія. Місцеві гори там недостатньо високі для того, щоб у подібних широтах на їх вершинах було достатньо холодно для утворення льоду.
• І хоча сьогодні, як вже було сказано вище, льодовики займають величезну площу, в історії Землі були періоди, коли льодовий панцир покривав у десятки разів більші території. Льодовикові епохи, що супроводжуються формуванням континентальних льодовикових покривів, є тривалими подіями, що періодично повторюються в геологічній історії Землі.
Інтервали холодного клімату, протягом яких утворюються великі материкові льодовикові покриви тривалістю сотні мільйонів років, називаються льодовиковими ерами, в яких виділяються льодовикові періоди тривалістю в десятки мільйонів років, а ті, у свою чергу, складаються з льодовикових епох – зледеніння, що чергуються з міжльодовиковими періодами.
• У льодовиках містяться величезні запаси прісної води. Настільки величезні (понад 20 мільйонів кубічних кілометрів), що якби всі льодовики раптом розтанули, рівень світового океану піднявся б метрів на 50, що призвело б до глобальної катастрофи.
• Швидкість руху льодовиків може бути дуже різною, це залежить від багатьох факторів – рельєфу місцевості, температури, вологості і багато чого ще. Вона може становити як 1-2 сантиметри за добу, так і до кількох десятків метрів за той же період часу.
• Саме льодовики є основним джерелом айсбергів, плавучих льодів, які можуть бути дуже небезпечними. Айсберги утворюються, відколюючись від шельфових льодовиків, що сповзають у море чи океан.
• Товщина льодовиків може вимірюватися як метрами, так і багатьма їх десятками, або навіть сотнями. Так, наприклад, у Норвегії є відомий льодовик Свартісен (Svartisen; на першому фото), максимальна товщина якого сягає 450 метрів. Точніше, Свартісен – це цілих два льодовики (Вестре і Естре), один із яких цікавий тим, що він є найнижчим у Євразії, спускаючись із 1594 метрів над рівнем моря до 20 метрів.
• Найбільша кількість льодовиків дісталася Сполученим Штатам, там вони покривають площу приблизно 75 000 км². Майже всі вони розташовані в північних штатах, здебільшого в горах Аляски.
• В останні десятиліття майже всі льодовики світу повільно тануть через глобальну зміну клімату. В одних лише Гімалаях, за підрахунками вчених, вони втрачають приблизно 8 мільярдів тонн маси щорічно через танення льоду.
• Льодовик Ламберта є найбільшим у світі, він має довжину 400-470 км (за різними даними) при ширині від 30 до 120 км. Розташований він в Антарктиді, і на нього припадає близько 8-9% всього антарктичного льоду. І він також рухається, причому досить швидко, долаючи близько кілометра за рік, тобто приблизно по 3 метри на добу.
• А чи знаєте ви, що притоки є не тільки у річок, а й у льодовиків також? Так, наприклад, у вищезгаданого льодовика Ламберта є безліч приток, найбільшим з яких є льодовик Фішера, що також відрізняється великою довжиною – близько 190 км.
• Льодовиковий лід часто здається блакитним чи синім, а не білим. Відбувається це через те, що в старих льодовиках щільність льоду дуже висока, він стискується під власною вагою, витісняючи тим самим крихітні бульбашки повітря, які роблять його білим та прозорим.
• Найпівденніший на Європейському континенті льодовик знаходиться на території Італії. Побачити його можна на вулкані Етна, але не на схилі, а в печері Grotta del Gelo («Печера морозу», в перекладі з італійської мови). Ця печера утворилася після виверження 1947 року і поступово заповнилася льодом, об’єм якого, втім, невеликий – близько 1500 кубометрів.
• Абсолютним рекордсменом у швидкості руху є льодовик Якобсгавн (Jakobshavn), розташований на острові Гренландія. Як показали проведені у 2003 році виміри, він рухався зі швидкістю до 38 метрів на добу, подолавши за рік дистанцію близько 13 кілометрів. До речі, на нього припадає близько 10% всіх айсбергів Гренландії. Є навіть припущення, що айсберг, який потопив сумнозвісний «Титанік», відколовся саме від цього льодовика.
• Найшвидше через зміну клімату тануть льодовики в європейських Альпах. За підрахунками вчених, якщо ситуація не зміниться, до кінця XXI століття їхня площа скоротиться в 10-20 разів у порівнянні з площею, яку вони займали на початку цього століття.
***На верхньому фото: Льодовик Періто-Морено в національному парку Лос-Гласіарес на півдні Аргентини.
