Марс – це четверта планета від Сонця із середньою відстанню 227 940 000 кілометрів (1,52 а.о.). Його діаметр становить 6 794 км (майже вдвічі менше, ніж у Землі), що робить Марс сьомою за величиною планетою Сонячної системи. Планета має характерний червонуватий колір, тому її іноді називають «Червоною планетою». В іншому випадку Марс – це бог війни в римській міфології.

Першим космічним кораблем, який відвідав Марс, був «Марінер-4» у 1965 році, за ним послідували кілька інших, включаючи «Марс 2» – перший космічний корабель, який приземлився на Марсі. Інші більш успішні місії на цю планету включають космічний корабель «Вікінг» у 1976 році та марсохід «Pathfinder» у 1997 році.

Марс має два природніх супутника: Фобос і Деймос (у перекладі з грецької: «страх» і «жах»). Вони невеликі і неправильної форми. Ймовірно, це колишні астероїди, захоплені гравітаційним полем планети і залишені на орбіті навколо нього.

Порівняння розмірів Землі (середній радіус 6371,11 кілометра) і Марса (середній радіус 3389,5 км).

Марс – це планета земної групи з розрідженою атмосферою. Його поверхня нагадує як ударні кратери Місяця, так і вулкани Землі, пустелі, долини та полярні шапки. На Марсі знаходиться найвища гірська вершина Сонячної системи – вулкан Олімп. Період обертання та зміна пір року на Марсі дуже схожі на земні.

На поверхні планети зараз знаходяться два марсоходи з програми Mars Exploration Rover – «Spirit» і «Opportunity», а також новіший космічний апарат «Curiosity». Дані, зібрані ними та попередніми пристроями, дозволяють припустити, що колись планета була покрита водою. Спостереження, зроблені орбітальним апаратом NASA «Mars Global Surveyor», свідчать про те, що південна полярна шапка зменшується.

Планета Марс – найцікавіші факти

• Планета Марс в чомусь схожа на Землю, що і робить її потенційно придатною для колонізації. Тут багато водяного льоду, причому не тільки у полярних шапках, а й просто у верхньому шарі грунту, тут дмуть вітри і регулярно вирують пилові бурі, які можуть тривати місяцями. Але через розріджену атмосферу, що складається, як і на Венері, в основному з вуглекислоти, тиск тут екстремально низький – приблизно у 160 разів менше, ніж на Землі. До того ж, у Марса немає магнітного поля, що робить його поверхню беззахисною перед сонячною радіацією, так що першим колоністам тут доведеться ховатися під землею.

• Саме на Червоній планеті знаходиться найвища в нашій Сонячній системі гора, древній вулкан Олімп, давно згаслий. Його висота від підніжжя до вершини досягає 26 кілометрів, для порівняння – Еверест на Землі має висоту від підошви до вершини 3550 метрів. З огляду на розріджену атмосферу Марса, на вершині Олімпу панує практично вакуум – тиск тут у 50 разів нижче, ніж в середньому на цій планеті.

• Супутники Марса, Деймос і Фобос, являють собою брили неправильної форми, які зовні нагадують картоплю. Причому орбіта Деймоса з кожним витком збільшується, і в далекому майбутньому він полетить в космічний простір, ставши астероїдом, а Фобос, чия орбіта скорочується, навпаки – впаде на Марс. Хоча він, швидше за все, розвалиться на шматки ще після входу в атмосферу. А ще деякі вчені пропонують змінити його орбіту і використовувати його в якості противаги для будівництва космічного ліфта.

Атмосфера Марса, знімок отриманий штучним супутником «Вікінг» в 1976 році. Зліва видно кратер Галле.

• За розмірами Марс помітно поступається нашій Землі, і вся площа його поверхні порівнянна з площею всієї суші нашої планети. Поступаючись Землі по діаметру приблизно вдвічі, він має в 10 разів меншу масу, а прискорення вільного падіння там на 60% нижче звичного нам. Але там значно холодніше – рекордний мороз на Червоній планеті склав -153 °C. Влітку в екваторіальних районах температура зазвичай піднімається вище 0 °C, а одного разу супутники зареєстрували температуру в +35 °C.

• На Марсі бувають хмари, що плавають у верхніх шарах розрідженій атмосфері, зазвичай на висоті більше 50 кілометрів. Іноді з них навіть висипається сніг! Але він майже завжди випаровується ще в процесі падіння на поверхню. Взимку ж частина марсіанської атмосфери випадає у вигляді опадів на полюсах. Але під сухим льодом, що складається з вуглекислоти, виявлені поклади звичайного водяного льоду.

• Більшість вчених вважає, що колись у Марса було гаряче ядро і магнітне поле, але ядро охололо через зіткнення планети з іншим небесним тілом. Інша теорія стверджує, що Північний Полярний басейн Червоної планети, що займає близько 40% її площі, являє собою гігантський ударний кратер від цього самого зіткнення. Якщо обидві теорії вірні, значить, мільярди років тому Марс зіткнувся з небесним тілом, розміром порівнянним з Плутоном або Еридою.

• Дослідження Марса пов’язане з безліччю труднощів, і лише 35% марсоходів і інших апаратів, відправлених сюди, успішно здійснили посадку. Найбільший з них – марсохід «Кьюріосіті», що має довжину більше 3 метрів при масі у 900 кілограмів, а рекордсменом за тривалістю роботи став інший марсохід – «Оппортьюніті». Замість очікуваних 90 діб він пропрацював 15 років, тобто в 45 разів довше, ніж передбачалося. У 2018 році «Оппортьюніті» загинув під час аномально потужної пилової бурі. Передавши останнє повідомлення про те, що навколо стрімко темніє, а батареї сідають, він замовк назавжди. Ймовірно, його замело піском.

Ділянка кратера Гусєва на Марсі (мозаїка знімків марсохода «Спірит»), 2004 рік.

• Небо з поверхні Марса виглядає зовсім іншим, ніж на Землі. Через інший склад атмосфери воно здається жовто-коричневим, а під час заходу з’являються блакитні відтінки. При цьому Сонце для спостерігача на марсіанській поверхні має розмір близько 65% від того, яким воно здається нам на Землі. А Фобос рухається по небу так швидко, що за його рухом можна без проблем встежити неозброєним поглядом, тому що він обертається навколо Марса у 3 рази швидше, ніж сам Марс обертається навколо своєї осі.

• Взимку атмосферний тиск на цій планеті стає ще нижче, ніж влітку, оскільки від чверті до третини марсіанської атмосфери замерзає і випадає у вигляді сухого снігу на полюсах. Хоча тут є одне цікаве місце – рівнина Еллада, що лежить на 7000 метрів нижче середнього рівня поверхні Марса. На її дні тиск в середньому вдвічі вище, ніж на марсіанському «рівні моря».

• Вікно для старту на Марс відкривається лише час від часу, оскільки в найближчій до Землі точці орбіти Червону планету від нас відокремлює у вісім разів менша відстань, ніж у самій далекій точці. При сучасних технологіях політ на Марс при сприятливих умовах займе близько 6 – 7 місяців, але вже є проекти, що пропонують способи скоротити цей час приблизно до 2 місяців.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!