Алжир (офіційна назва Народна Демократична Республіка Алжир) – держава в Північній Африці. Столиця і найбільше місто країни має таку ж назву – Алжир (близько 4,5 мільйона жителів за даними 2020 року).
З площею 2 381 714 км² Алжир є найбільшою країною в Африці і арабському світі та 10-ю за величиною в світі. На півночі держава омивається Середземним морем, на півдні межує з Малі, Мавританією та Нігером, на сході з Лівією та Тунісом, на заході з Марокко. Згідно з даними Національної служби статистики, чисельність населення країни (із середньорічним приростом у 800 тисяч осіб) у 2021 році досягла 44,7 млн. осіб.
Країна є напівпрезидентською республікою, адміністративно поділеною на 48 провінцій і 1541 муніципалітет. Алжир є членом Африканського союзу, Ліги арабських держав, Союзу арабського Магрібу, ОПЕК та ООН.
За свою історію територія сучасного Алжиру була під владою багатьох держав і династій – Нумідії, фінікійців, Карфагена, Стародавнього Риму, вандалів, Східної Римської імперії, Омейядів, Аббасидів, Аглабідів, Фатімідів, Альморавідів, Альмохадів, Заянідів, Османів та Французької колоніальної імперії. Найдавнішими мешканцями країни в історичні часи були бербери, а під час мусульманського завоювання регіону більшість із них були арабізовані.
Офіційною мовою є літературна арабська (загальна для всіх арабських країн), але в побуті використовується розмовна алжирська арабська. Національною мовою також є берберська мова тамазіг, а також поширена французька (серед приблизно 2/3 населення). Грошовою одиницею країни є алжирський динар.
Найцікавіші факти про Алжир
• Алжир розташований у північній Африці і є найбільшою за площею країною Чорного континенту, займаючи територію у понад 2 380 000 квадратних кілометрів. Ще нещодавно за цим показником Алжир поступався Судану, який у 2011 році розділився на Судан та Південний Судан. Таким чином, звання найбільшої держави Африки перейшло до Алжиру.
• Національна валюта країни – алжирський динар, який складається зі 100 сантимів. В країні суворо забороняється міняти валюту нелегально, це можна зробити лише у державних пунктах обміну. Алжирський динар був введений в обіг у 1964 році, через два роки після здобуття країною незалежності. До цього використовувався алжирський франк.
• Пустеля Сахара займає приблизно 80 відсотків території Алжиру. Денна температура у літній період тут може перевищувати 50 градусів, а поверхня піску прогрівається до 70 – 80 градусів. Неймовірно, але взимку в Сахарі може навіть випасти сніг. Востаннє таке траплялося у січні 2012 року. Сніг протримався добу, а деякий час вирувала навіть хуртовина.
• Оскільки пустеля займає більшу частину Алжиру, переважна більшість населення проживає на північному узбережжі. Причому кожен десятий алжирець мешкає у столиці, яка називається так само, як і сама держава – Алжир. Місту понад 1 000 років, заснований Алжир у 994 році на місці поселення стародавніх фінікійців.
• Найвищою державною нагородою Алжиру є Національний орден Заслуг. Він був заснований у 1984 році та вручається за видатні заслуги перед державою. Отримати орден можуть лише громадяни Алжиру, іноземці нагороджуються лише у виняткових випадках.
• Багато жінок панічно бояться зайвої ваги. Але тільки не в Алжирі, де прийнято вважати, що жінка повинна мати пишні форми, а у худеньких небагато шансів вийти заміж. Тому в країні довгий час існував цікавий звичай – худорлявих дівчат відправляли до спеціальних пансіонатів, де за допомогою висококалорійного харчування їхню вагу доводили до потрібних параметрів.
• Одним із найпопулярніших напоїв у Алжирі є «Хамуд Буалем» – місцевий лимонад. Кажуть, що на смак він нагадує американський «Спрайт», ось тільки з’явився «Хамуд Буалем» набагато раніше. Все почалося у 1878 році, коли продавець Юсуф Хамуд почав пропонувати покупцям воду, розведену солодким сиропом. Напій став настільки популярним, що вже за кілька років Юсуф Хамуд розпочав будівництво заводу з виробництва лимонаду. Нині лимонад «Хамуд Буалем» має попит не лише в Алжирі, а й поставляється в різні країни світу.
• До речі, в Алжирі немає жодного «Макдональдса». Алжирці віддають перевагу якісному м’ясу власного виробництва, тому відмовилися від експорту яловичини зі США. Бельгійська компанія «Квік» відкрила кілька пунктів швидкого харчування в Алжирі, які недовго проіснували – місцеві жителі дуже вимогливі до якості продуктів.
• Майже півтора століття Алжир був колонією Франції, отримавши незалежність лише у 1962 році. За кілька років до цієї події Франція почала використовувати Алжир як полігон для випробування ядерної зброї. Перший вибух було здійснено 13 лютого 1960 року в пустелі на півдні країни. Всього проведено 17 таких випробувань, хоча багато хто в Алжирі не погоджується з цією цифрою, запевняючи, що їх було набагато більше. Алжир неодноразово порушував питання про компенсацію збитків, завданих екології країни.
• Зінедін Зідан, легенда французького футболу, має алжирське коріння. Його батьки поїхали звідси до Франції на початку 50-х років минулого століття. За національністю вони, як і їхній син Зінедан, кабіли. Це народ із групи берберів, який проживає на півночі Алжиру. На батьківщині своїх предків Зідан також дуже популярний. Він має подвійне громадянство – французьке і алжирське. У молодості його планували залучити до збірної Алжиру, проте молодий футболіст не влаштував керівництво команди.
• Неподалік міста Сіді-Бель-Аббес знаходиться унікальне озеро, в якому немає риби і рослин, а сама вода схожа на чорнило. Її справді можна використовувати для письма. Довгий час цей феномен був загадкою для вчених. Останнім часом з’явилася версія про те, що «чорнила» утворюються через змішування вод двох річок, що впадають в озеро. Одна містить солі заліза, інша – торф.
• Мігель де Сервантес, відомий іспанський письменник, автор роману про пригоди Дона Кіхота з Ламанчі, провів у Алжирі 5 років, з 1575-го по 1580-й. Причому перебував він тут не з власної волі, а був захоплений у полон піратами. Звільнитися Сервантесу вдалося лише після того, як за нього було сплачено солідний викуп.
• Місто Біскра називають фініковою столицею Алжиру. Саме фініки є тут основною сільськогосподарською культурою. Місцеві жителі стверджують, що більшість із них присвятили все своє життя вирощуванню фінікових пальм. А самі пальми прикрашають місто і захищають його від спеки та сильних вітрів.
• Незвичайне свято відзначають у Алжирі 1 лютого. Називається воно – День евакуації. Цього дня у 1968 році було ліквідовано французьку військово-морську базу в портовому місті Мерс-ель-Кебір. Останнього іноземного військовослужбовця евакуювали з території Алжиру.
• Дипломатичні відносини між Радянським Союзом та Алжиром були встановлені 23 березня 1962 року, ще за чотири місяці до того, як Алжир був оголошений незалежною державою. Багато радянських фахівців допомагали розвивати економіку країни, а тисячі студентів з Алжиру пройшли навчання у радянських вищих навчальних закладах. Наприклад, Ламін Зеруаль, президент Алжиру у 1994 – 1995 роках, в середині 60-х закінчив військове училище в Москві.
Вам також може сподобатися:
Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!
КАТЕГОРІЇ
- Архітектура (23)
- Звірі і птахи (145)
- Їжа і напої (88)
- Космос (27)
- Люди (92)
- Планета (176)
- Різне (227)
- Рослини (107)
- Спорт та ігри (52)
ОСТАННІ ФАКТИ
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
- Бджоли – найцікавіші факти (3 747)
- Цікаві факти про борщ (3 176)
- Чи ховають страуси голову в пісок? (3 175)
- Найцікавіші факти про математику (3 079)
- Найцікавіші факти про колібрі (2 990)