Огірки – найцікавіші факти
Огірок (лат. Cucumis) – рід рослин з сімейства гарбузових (Cucurbitaceae), до якого належать понад 60 видів декоративних та їстівних однорічних рослин, найважливішими представниками яких є огірок звичайний і диня, а також трохи менш відомі ківано (або огірок африканський, чи рогата диня; лат. Cucumis metulifer) та ангурія (або антильський огірок; лат. Cucumis anguria).
Назву «cucumis» цьому роду рослин дав давньоримський письменник Марк Теренцій Варон.
Огірок звичайний, або огірок посівний (лат. Cucumis sativus) – однорічна рослина з сімейства гарбузових. Має зелений, циліндричний, твердий їстівний плід, який в залежності від сорту може досягати в довжину понад 1 метр, а в ширину – понад 10 сантиметрів.
Плід на 97% складається з води і має 9,7 калорій на 100 грамів. Крім того, він багатий вітамінами та мінералами. З ботанічної точки зору, відповідно до насіння та квітки, плоди огірків належать до ягід (як і помідори), але у повсякденному житті їх зазвичай називають овочами.
Огірок звичайний походить з Індії. У Західній Азії його культивують вже протягом 3000 років. Їх їли вавилоняни і про них згадується в їх епосі про Гільгамеша. У Європу огірки завезли римляни.
Найбільшим у світі виробником огірків є Китай з близько 60% світового виробництва. Іншими великими виробниками, але набагато меншими за Китай, є Туреччина, Росія, Іран та США. Свіжі або консервовані огірки є важливою частиною харчового раціону людини.
Цікаві факти про огірки
• Огірки покриті шипами, які в залежності від сорту можуть бути колючими або не дуже. Ці шипи допомагають рослині видаляти надлишок вологи, тому рано вранці на їх кінчиках можна побачити краплі роси. А вологи, як вже було сказано вище, в цих овочах багато, вони складаються з води приблизно на 97%.
• Вчені встановили, що спочатку огірки з’явилися на нашій планеті в районі Гімалаїв. Це єдиний регіон на нашій Землі, в якому вони й досі зустрічаються в дикорослому вигляді. Правда, там їх ніхто все одно не збирає, оскільки вони хоч і їстівні, але не дуже смачні.
• Огірки були добре відомі стародавнім єгиптянам, причому цінувалися вони дуже високо. Їх клали до усипальниць фараонів разом з іншими дарами, а цариця Клеопатра, як відомо, регулярно робила огіркові маски для обличчя, щоб підтримувати молодість шкіри. До того ж, вона охоче включала їх до свого раціону.
• Французський імператор Наполеон вважав огірки надзвичайно смачними і корисними овочами, тому вони завжди входили до запасів їжі для його військ. Але довго вони не зберігаються, і імператор навіть пропонував велику нагороду тому, хто винайде спосіб їх зберігання. Можна було їх, звичайно, солити, але солоні огірки мають інший смак і втрачають частину корисних речовин. У солоному вигляді їх брали в плавання мореплавці, наприклад, знаменитий Христофор Колумб, який абсолютно справедливо вважав їх потужним засобом проти цинги.
• Ця рослина дуже плідна. Залежно від сорту і від конкретного екземпляра на одному стеблу може вирости від декількох десятків до 100 – 120 плодів. Причому чим сорт більший, тим кількість плодів менша. У Південній Америці, наприклад, в деяких країнах користуються популярністю огірки, які виростають до розмірів середніх кабачків.
• Люди вживають ці овочі в їжу приблизно з IV тисячоліття до нашої ери. Археологи встановили, що вперше вони стали вирощуватися в якості сільськогосподарської рослини в державах Стародавньої Індії.
• Саме слово «огірок» походить від давньогрецького «огурос», що означає «незрілий». При цьому ряд відомих давньогрецьких філософів (зокрема, Феофраст) згадують цей овоч, як надзвичайно корисний.
• У Об’єднаних Арабських Еміратах вивели квадратні огірки, за аналогією з квадратними кавунами, виведеними в Японії. Мотиви подібної селекційної роботи прості – квадратні овочі транспортувати набагато зручніше, оскільки в ящики їх можна укласти набагато щільніше, заощадивши тим самим чимало місця.
• На Русі огірки з’явилися пізніше, ніж в деяких інших країнах. Вирощувати їх у господарствах почали в XV – XVI століттях, і з тих пір цей овоч став дуже популярним. Йому навіть були встановлені пам’ятники в кількох містах. Наприклад, у місті Луховиці Московської області. Що не випадково, адже Луховиці колись прославилися завдяки вирощуванню огірків особливого сорту. Також пам’ятник огірку встановили у 2005 році в українському Ніжині, який відомий своїми консервованими огірочками.
• В Європі популярні огірки гладких сортів, без яскраво виражених шипів. А сорти з колючою шкірою в деяких європейських країнах називають «російськими огірками», тому що в цій країні вони були дуже поширені.
