Планета Уран – цікаві факти
Уран – це сьома планета за віддаленістю від Сонця. Він має третій за величиною планетарний поперечник і четверту за величиною планетну масу в Сонячній системі.
Уран за своїм складом подібний до Нептуна, обидва мають хімічний склад, який відрізняється від складу значно більших газових гігантів – Юпітера та Сатурна. З цієї причини вчені часто класифікують Уран і Нептун як «крижані гіганти», щоб відрізнити їх від газових гігантів.
Атмосфера Урана за своїм основним складом з водню та гелію подібна до атмосфери Юпітера та Сатурна, але містить більше інших елементів, таких як вода, аміак та метан, а також сліди інших вуглеводнів. Це найхолодніша планетарна атмосфера в Сонячній системі з мінімальною температурою 49 К (-224 °C; -371 °F), вона має складну шарувату хмарну структуру з водою, яка, як вважається, утворює найнижчі хмари, та метаном, що зустрічається у найвищих хмарах. Надра Урану складаються в основному з льоду та каменю.
Уран – це один з найменш вивчених космічних об’єктів у нашій Сонячній системі. Значна віддаленість від Землі не дозволяє споряджати до нього регулярні місії. Сьома за рахунком планета від Сонця не може похвалитися наявністю мальовничих кратерів, як Меркурій, і у неї немає настільки красивої атмосфери, як у Юпітера.
Однак Уран задає вченим не менше загадок, ніж його «побратими», і розгадки навряд чи ми отримаємо найближчим часом.
Цікаві факти про планету Уран
• Уран – це перша планета, відкрита за допомогою телескопа. Багато об’єктів видно на небі неозброєним оком, тому відомі людству з давніх часів. Уран помітили тільки після винаходу телескопа. Джон Флемстід в кінці XVII століття вирішив, що це зірка із сузір’я Тельця. Лише у 1781 році Вільям Гершель прийшов до правильного висновку – перед ним нова планета. Англієць збирався дати їй ім’я на честь монарха Георга III – «Зірка Георга», але колеги не підтримали цю ідею. До речі, Уран – єдина велика планета, чию назву взяли з грецької, а не римської міфології.
• Уран майже не випромінює тепло. Поведінка Урану в порівнянні зі схожим на нього за складом і розмірами Нептуном викликає чимало питань. Одне з них – низький тепловий потік. Для порівняння – від нашого світила Уран знаходиться на відстані приблизно 2,9 мільярда кілометрів, тоді як Нептун віддалений від нього на 4,5 млрд км. Проте, мінімальна температура на Урані становить -224 °С, Нептун же на цілий градус тепліше. Якщо восьма планета від Сонця віддає в космічний простір у 2,6 разів більше енергії, ніж отримує ззовні, то випромінювання від Урану в інфрачервоному спектрі практично не спостерігається.
• Уран обертається подібно кулі. Інші планети злегка нахилені щодо своєї осі, Уран же повернутий набік і його вісь прийняла майже горизонтальне положення (98 градусів до площини орбіти). Інакше кажучи, об’єкт з боку схожий на м’яч, що котиться. За однією з гіпотез, в далекому минулому він зіткнувся з чимось важким. Уран, як і Венера, рухається зі сходу на захід. Дивна орієнтація в просторі порушила зміну сезонів. Літо на Північному полюсі гіганта триває 42 земних роки, весь цей час область освітлена Сонцем, потім полюс занурюється в темряву і настає зима, що триває стільки ж.
• Щільність Урану ненабагато більше щільності води. Найбільш розрідженою серед планет Сонячної системи є Сатурн, а Уран займає почесне друге місце із середнім показником щільності 1,271 г/см3. Ця консистенція обумовлює і фізичні характеристики планети: незважаючи на те, що Уран в 14,5 разів масивніше за нашу Землю, сила гравітації на ньому становить лише 89% від звичної для нас.
• Навколо планети теж є кільця. Всього виявлено 13 кілець. Слабо виражені непрозорі утворення складаються з темних частинок, і ширина кожного з них – максимум кілька кілометрів. Ймовірно, вони сформувалися зі зруйнованих супутників близько 600 мільйонів років тому. Вузька форма кілець не дає спокою астрономам, і до сих пір неясно, які саме механізми привели до їх появи.
• Атмосфера Урану спокійніша, ніж у інших гігантів. Сторонньому спостерігачеві це небесне тіло здасться синьо-зеленою кулею, на якій не відбувається нічого цікавого, але якщо розглядати планету в інфрачервоному спектрі, то можна виявити хмари, вітри та інші атмосферні явища. Незважаючи на те, що погодна активність на Урані слабка, швидкість ураганів тут досягає аж 900 кілометрів на годину. Насичений відтінок же пояснюється наявністю в атмосфері Урана газу метану.
• Сильний кут нахилу Урану впливає і на його магнітне поле. У Технічному інституті штату Джорджія (США) вчені недавно прийшли до несподіваного висновку – це поле обертається разом з небесним тілом, тобто полюси змінюються щодня. Крім того, магнітосфера планети асиметрична – зміщена щодо осі обертання на 60 градусів.
• На Урані йдуть, так би мовити, алмазні дощі. Причина цього цікавого явища – високий вміст в атмосфері метану. Один з його компонентів (вуглець) під впливом електричних розрядів перетворюється спочатку на графіт, а після цього – на алмазний пил, з якого утворюються більші частинки. Сила тяжіння змушує алмазні кристали спрямовуватися вниз у вигляді рясних злив.
• Супутники Урану вражаюче легкі. В «колекції» планети аж 27 невеликих сателітів, назви для яких взяті з творів Олександра Поупа і Вільяма Шекспіра. Найбільші супутники Урану – це Аріель, Оберон, Міранда, Титанія та Умбріель. Сумарна маса цих об’єктів становить менше половини маси Тритона, що є супутником сусіднього Нептуна.
• «Вояджер-2» є єдиним космічним апаратом, що досліджував планету. Політ до околиць такого віддаленого небесного тіла – завдання непросте, адже необхідно подолати відстань у понад 2,5 мільярда кілометрів. «Вояджер-2» відправився до Урану в 1977 році, діставшись туди через 9 років. Зонд фотографував його поверхню, кільця і супутники протягом 6 годин, наблизившись до планети на 81 тисячу кілометрів.
