Як виглядає край землі?

У Південній Австралії на узбережжі Великої Австралійської затоки знаходиться велика і порожня рівнина Налларбор – справжній край світу. У цій напівпустельній місцевості немає ні поселень, ні води, ні доріг чи стежок, практично немає дерев, є лише одне центральне шосе Ейр Хайвей та колія Трансавстралійської залізниці.

Налларбор – це найбільший у світі єдиний шматок вапняку, що займає площу близько 270 000 квадратних кілометрів. Він тягнеться приблизно на 1200 кілометрів зі сходу на захід, а з півночі на південь простягається на 350 км.
Поверхня рівнини настільки плоска, що на відстань 478-ми кілометрів тут тягнеться повністю пряма лінія Трансавстралійської залізниці. Рівнина різко закінчується скелями Бунда, які утворюють урвище довжиною близько 200 км, що вигинається навколо Великої Австралійської затоки.
Скелі Бунда утворюють південний край рівнини Налларбор, яка тягнеться набагато далі. Біла основа скелі – це вапняк Вілсона Блаффа.
Цей крейдяний матеріал утворився на стародавньому морському дні, коли Австралія почала відокремлюватися від Антарктиди близько 65 мільйонів років тому. Товщина цього вапнякового пласта дорівнює 300 метрам, а скелі Бунда – це тільки верхній його шар.
Вище цього вапнякового шару знаходяться білуваті, сірі та коричневі шари вапняку і кристалічної породи. Деякі шари містять морські копалини, включаючи черв’яків і молюсків, що вказує на їх морське походження. Інші шари складаються виключно з морського сегмента (форамініфери). Вінчає скелі затверділий шар нанесеного вітром піску віком від 1,6 мільйона до 100 000 років.
Скелі досягають 60-120 метрів у висоту, а подивитися на них можна з кількох точок на шосе Ейр Хайвей. Хоча найкраще на них дивитись, звичайно, з повітря.

Шосе Ейр Хайвей – це головна південно-західна дорога Австралії довжиною 1664 кілометри, що з’єднує великі міста Перт і Аделаїду. Йде по лінії цього дивовижного узбережжя менш ніж за кілометр від краю. До речі, Ейр Хайвей, як і Трансавстралійська залізниця, також має тут повністю прямий 146-кілометровий відрізок.
Шосе було названо на честь англійського дослідника Едварда Джона Ейра, який разом із Джоном Бакстером та трьома аборигенами спробував досягти міста Олбані у Західній Австралії через рівнину Налларбор. Через брак води та найважчих умов стався заколот, і два аборигени вбили Джона Бакстера і втекли.
Едвард Ейр та третій абориген продовжили свою подорож і завершили її у червні 1841 року. Шосе Ейр Хайвей проклали рівно через сто років – у 1941-му. До речі, озеро Ейр (найбільше в Австралії) також названо на честь цього мандрівника.
На протязі 85-ти кілометрів вздовж шосе знаходиться п’ять головних оглядових точок, з яких відкривається чудовий вид на «край землі».

Західна точка найпопулярніша, тому що туристи можуть прогулятися скелею, що випирає з урвища, і насолодитися дивовижним краєвидом.
На східній ділянці рівнини Налларбор знаходиться ще одне чудове місце, де можна годинами спостерігати за південними австралійськими китами, що вистрибують з води внизу в океані.
Південні австралійські кити (Eubalaena australis), які мають довжину до 18 метрів і вагу до 80 тонн, мігрують сюди восени, щоб дати потомство в прибережних водах вздовж південного узбережжя Австралії, а потім залишаються тут, поки їхні дитинчата не наберуть потрібної ваги.
Коментування закрито.