Найцікавіші факти про плов
Плов – це традиційна східна страва, що готується з рису (а в деяких регіонах і з пшениці), рецепт якої зазвичай передбачає варіння в бульйоні, з додаванням овочів, шматочків м’яса (баранини, птиці або риби) і великої кількості гострих спецій. Завдяки особливій технології приготування зерна рису не злипаються.
За часів Аббасидського, або Багдадського, халіфату (750-1258 рр.) методи приготування рису поширилися на великій території, від Індії до Іспанії. Південноазійський бір’яні та іспанська паелья виникли з цих рисових страв.
Плов і подібні страви поширені в кухнях Балкан, Карибського басейну, Закавказзя, Середньої Азії, Східної Африки, Східної Європи, Латинської Америки, Близького Сходу та Південної Азії. Способи його приготування та використовувані інгредієнти відрізняються від регіону до регіону.
Отже, у кожній країні плов готують по-різному, існує безліч рецептів цієї страви, різні традиції та правила, як його їсти. Це блюдо зустрічається в казках «Тисяча і одна ніч» і у сучасної людини міцно асоціюється зі Сходом. Рецепти плову передаються з покоління до покоління, зберігаються, змінюються. З сухофруктами та горіхами, з бараниною чи куркою, приправлені ароматними спеціями. Мабуть, не знайдеться сьогодні людини, яка залишилася б байдужою, до цієї по-східному чарівної та неймовірно смачної страви.
Цікаві факти про плов
• Точна дата народження цієї страви невідома, але вчені стверджують, що вже у II – III століттях до нової ери вона мала величезну популярність. Є версія, що рецепт плову прийшов із Китаю. Але це не так, оскільки технологія приготування рису в китайській кухні дещо відмінна.
• А ще цю східну страву пов’язують з ім’ям завойовника Тамерлана. Коли східний правитель побачив, що його військо виснажено тривалим і складним військовим походом під палючим сонцем, він зібрав військову раду, де було вирішено годувати солдатів їжею дервішів, які вживали варені баранячі та яловичі кінцівки і могли долати величезні відстані пішки. Така їжа довго перетравлювалася в шлунку, даючи відчуття ситості, та перешкоджала втраті рідини організмом. Тамерлан наказав додати в цю невигадливу страву кращого рису, і так з’явився ферганський плов.
• Також існує легенда, що рецепт плову вигадали кухарі з армії Олександра Македонського під час його походу до Центральної Азії. Великий полководець любив пряну, гостру їжу, а нова страва так припала йому до смаку, що він сам придумав для неї назву, яка дійшла до наших днів – пілафі, що в перекладі з грецької означає «різноманітний склад».
• У Європі плов має багато варіацій, де баранину часто замінюють рибою, яловичиною або птицею. У Польщі плов іноді взагалі називають звичайним рагу з курки.
• Відомий середньовічний лікар та філософ Авіценна, застосовував плов для лікування хворих. Він навіть написав трактат, згідно з яким, у плові міститься 7 відомих цілющих та поживних речовин: цибуля, морква, м’ясо, жир, сіль, вода і рис.
• У 2016 році «оші палов» з Таджикистану та «ош-палов» з Узбекистану, як елементи культури цих країн, були включені до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
• Завдяки поєднанню різних корисних продуктів плов легко засвоюється. Тому східні народні цілителі рекомендують його їсти після тяжкої хвороби або виснаження організму.
• Плов, виготовлений у Центральній Азії, менш вишуканий, ніж плов на Близькому Сході. Традиційно його готують чоловіки. У чайханах часто влаштовуються змагання на приготування найкращого плову.
• Середньоазійські кочові народи традиційно готують плов у металевому казані, а ось кавказькі і слов’янські селяни свої страви готували в керамічному посуді – горщиках.
• Безперечно, плов по праву займає центральне місце в національній кухні багатьох країн. Його готують на великі свята, весілля та до приходу дорогих гостей. Так, наприклад, в Узбекистані весільний плов готують у величезних казанах діаметром 1,5 метра, щоб їжі вистачило всім гостям весілля, запрошеним традиційно з «семи околиць».
• В Індії плов називається «пулао» (pulao) і асоціюється в основному з кухнею при дворах Моголів. Пулао в Індії дуже різноманітні і складні, про що свідчать навіть їхні назви, такі як «Тисяча насолод».
• В Туреччині плов (піляв; pilâv) подають як гарнір до основної страви. Рис вариться з усіма інгредієнтами, потім накривається і готується на пару. У цій країні традиційний плов також можна приготувати з рибою та молюсками.
• В Ірані рис після першого відварювання до ступеня напівготовності, коли зерно всередині зберігає деяку пружність, відкидають на сито і поміщають у каструлю з розтопленим маслом, іноді з додаванням борошна або яєць, рідше з йогуртом. Потім додають шматочки м’яса з овочами, фруктами або бобовими і готують на пару. Під час приготування на дні каструлі утворюється хрусткий шар «тах дигу», який вважається особливим делікатесом і подається гостям.
***На верхньому фото: Бухарський (узбецький) плов з куркою і овочами.
Коментування закрито.