20 цікавих фактів про Албанію

Албанія на мапі

Албанія (алб. Shqipëria) – держава в Південно-Східній Європі. Розташована на Балканському півострові і виходить до Іонічного та Адріатичного морів. Межує з Чорногорією, Сербією, Північною Македонією та Грецією. Тирана є столицею та найбільшим містом країни.

За даними перепису населення 2023 року, в країні мешкають 2 402 113 осіб. Географічно Албанія демонструє різні кліматичні, геологічні, гідрологічні та морфологічні умови і відрізняється надзвичайною різноманітністю ландшафтів, а загалом її площа становить 28 748 км².

У стародавні часи територію Албанії населяли різні племена іллірійців, фракійців і стародавніх греків. В II столітті до нашої ери територія була приєднана до Римської республіки, а після падіння Римської імперії стала частиною Візантії.

Узбережжя Іонічного моря
Узбережжя Іонічного моря в Албанії.

Перше відоме албанське автономне князівство – Арбанон – було створено в XII столітті. Між XIII і XV століттями в різних частинах країни були утворені Королівство Албанія, Князівство Албанія та Венеціанська Албанія.

Наприкінці XV століття Албанія увійшла до складу Османської імперії і перебувала там до 1912 року, коли сучасна албанська держава проголосила свою незалежність. У 1939 році на Албанське королівство напала Італія і воно стало її протекторатом під назвою Велика Албанія, а потім протекторатом нацистської Німеччини під час Другої світової війни.

Після війни була утворена Народна Республіка Албанія, яка проіснувала до революції 1991 року, що закінчилася падінням комунізму в країні та переходом до багатопартійної системи і ринкової економіки.

З моменту здобуття незалежності у 1912 році країна пройшла через різноманітну політичну еволюцію, перейшовши від монархії до комуністичного режиму, перш ніж стати суверенною парламентською конституційною республікою. Албанія є країною, що розвивається, з економікою вище середнього рівня доходу, що базується на секторі послуг, але виробництво та туризм також відіграють значну роль.



Цікаві факти про Албанію

Албанці дуже доброзичливі та відкриті. У південних та північних регіонах Албанії менталітет місцевого населення відрізняється.

Один із найпоширеніших міфів про Албанію – те, що місцеві жителі, більшість яких мусульмани, дуже релігійні. Насправді, мусульмани проживають на півночі та північному сході країни. На півдні багато православних, а ближче до кордонів із Грецією є католики. У центральній частині, як і в столиці, люди переважно не релігійні. Тим, хто сумнівається, можна звернутися до історії Албанії і згадати, що майже 50 років уряд цієї держави очолював комуністичний вождь Енвер Ходжа, при якому і церкви, і мечеті були просто закриті.

Національний парк Долина Валбони
Національний парк “Долина Валбони” на півночі Албанії.

Албанська молодь стежить за модою і добре одягається. Після скасування візового режиму з Євросоюзом багато хто намагається закінчити школу і виїхати вчитися до Європи. Звідси гарне знання іноземних мов серед молоді та загальна культурність і вихованість. Однак місцеві хлопці занадто вже стараються в гонитві за італійською модою – зализують волосся, одягаються і навіть ходять надто однаково.

За правління комуністичного диктатора Хаджі по всій території Албанії було збудовано майже 750 тисяч (!) бункерів для захисту країни у разі вторгнення (на фото нижче). Сьогодні албанський уряд активно знищує ці бункери. І якщо ще кілька років тому вони як гриби були скрізь і всюди, то зараз вже понад 50% цих споруд знищено.

Місцеві жителі дуже патріотичні, вони називають себе шкіптарами, а свою країну Шкіперією – країною орлів. Албанці пишаються своїм прапором, тому футболки, прапорці, ручки та інші сувеніри із національною символікою продаються по всій країні. А попільничку у формі бункера ви точно не купите більше в жодній країні.

На кухню Албанії вплинули відразу кілька країн. З середини XV до початку XX століття Албанія перебувала у складі Османської імперії і, незважаючи на достатню автономію, це не могло не позначитися на кухні. Турецький вплив особливо помітний у центральній та північній Албанії. Тут перевага надається м’ясу і овочам. Кухня на півдні країни середземноморська, що сформувалася під впливом Італії та Греції. Оливки, помідори та солоний білий сир. М’ясо також в честі, але не біля моря. На узбережжі можна пообідати спагетті, різотто та навіть піцою з морепродуктами. Або скуштувати морську рибу, наприклад – лаврак (сибас або морський окунь європейський) чи дорадо (спар золотистий).



В Албанії рибу подають не лише на морському узбережжі. Найсмачніша прісноводна риба готується в кожному кафе та ресторані біля Скадарського озера та біля озера Охрід. А біля численних річок Шкіперії розташувалися форельові господарства зі своїми ресторанчиками.

Албанці страшні кавомани. Годинами сидіти і потягувати маленькі філіжанки міцної кави – їхнє улюблене заняття. У деяких кафе окрім кави більше нічого не подають. А ось чорний та зелений чай в країні зовсім не поширені. Більш того, чаєм албанці називають рослину, відому як залізниця (або загойник; лат. Sideritis), і п’ють її відвар під час багатьох хвороб. Залізниця поширена в балканських країнах та Туреччині, і називається там «гірський чай» або «чай пастухів».

Але дійсно найпоширеніший і найшанованіший напій в Албанії – це ракія, виноградна самогонка. Албанці можуть пити її вранці, вдень та ввечері. У квартирах, що здаються в оренду, хазяї приватно залишають пляшку ракії на знак гостинності, і цей алкогольний напій обов’язково варто відпити на знак поваги до господаря. Найкраща ракія – домашня. Практично в будь-якому приватному магазині вона продається розлитою в пластикові пляшки різного об’єму. Якщо ж такі пляшки на прилавку не помічені, варто звернутися до продавця за відсутності інших покупців.

Бункери на півночі Албанії
Бункери на півночі Албанії.

Крім ракії, у багатьох приватних магазинах, особливо біля моря, продаються домашні розливні вина. Червоні поступаються білим. Але, безперечно, в Албанії п’ють не лише напої домашнього виробництва. Місцеві виноробні виробляють і ракію, і різноманітні вина, переважно червоні. А ще тут виробляють улюблений туристами і відомий на міжнародному ринку коньяк «Скандербег», названий так на честь національного героя Албанії.

Якщо ви познайомилися з кимось із місцевих жителів і вирішили разом випити кави або чогось більш міцного, не намагайтеся сплатити рахунок. Для албанця оплата рахунку нового знайомого є обов’язковою. Раніше в такий спосіб люди підвищували свій соціальний статус в очах оточуючих, а сьогодні це невід’ємна частина албанської гостинності.

Неподалік міста Берат знаходиться найкрасивіший каньйон річки Осумі, глибина якого досягає 150 метрів, а протяжність кілька кілометрів. Вісім водоспадів, різнокольорові стіни каньйону та вируючі води річки справді вражають.

По всій території Албанії зустрічаються стародавні фортеці, що добре збереглися. Одна з найцікавіших для відвідування – фортеця Розафа у Шкодері, місті на кордоні з Чорногорією, зведена іллірійцями ще у III столітті до нової ери.



Першою європейською країною, яку відвідав Папа Римський Франциск після ухвалення сану, стала Албанія (вересень 2014 року), як приклад «гармонічного співіснування релігій».

В цій країні є всього один міжнародний аеропорт, розташований приблизно за 17 кілометрів від Тирани – столиці Албанії, і названий на честь Матері Терези – найвідомішої албанки (за походженням).

Албанська мова вважається унікальною серед індоєвропейських мов завдяки кільком відмінним рисам. Вона є самостійною гілкою індоєвропейської мовної сім’ї і не має «близьких родичів».

Албанська валюта називається «лек», і це скорочення від імені Олександра Македонського (місцевою мовою полководця звуть Leka i Madh). В одному леку 100 кіндарок. Назва «кіндарка» походить від слова «сто» (алб. qind).

Тирана
Тирана (530 000 жителів) – столиця Албанії.

У Албанії є свій Колізей. У місті Дуррес знаходиться найбільший амфітеатр на Балканах. Він був побудований в ІІ столітті і міг розмістити на своїх трибунах від 15 до 20 тисяч глядачів. А у місті Поградець збереглася ділянка однієї з найдавніших доріг Європи – Віа Егнація. Вона була побудована ще в ІІ столітті до нової ери і об’єднувала західну та східну частини Римської імперії (тоді ще республіки).

Левова частка італійських брендів та будинків моди виробляють свою продукцію на фабриках в Албанії. До Італії дуже близько, приблизно 70 кілометрів морем, а вартість праці майже як у Китаї.

Шкодер є великим за албанськими мірками містом з населенням понад 130 тисяч осіб. Але у місті немає жодного світлофора. Пов’язано це з тим, що з 1995 року мешканці країни сплачують податки за світлофори, і жителі Шкодера «повстали» проти такого свавілля і відстояли своє право на розвиток міста без світлофорів. А зараз це його, так би мовити, унікальна особливість.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися