Цікаві факти про флокс
Флокс (лат. Phlox) – рід квіткових рослин, до якого входять 69 видів багаторічних і однорічних рослин сімейства Синюхові (Polemoniaceae), що зустрічаються в основному в Північній Америці (один вид, Phlox sibirica, в північно-східній Азії) в різних місцях існування, від високогірних районів до відкритих лісів і прерій.
Одні види цвітуть навесні, інші – влітку та ранньою осінню. Їх кольори варіюються від яскраво-червоного до світло-блакитного і білого. Деякі види, такі як Phlox glaberrima (Флокс гладкий), досягають 1,5 м у висоту, а інші, наприклад – Phlox stolonifera (Флокс повзучий), лише кілька сантиметрів. Всі види, крім Phlox drummondi (Флокс Друммонда), є багаторічними рослинами.
Це одні з найпопулярніших квітів у наших садах. Після півонії та ірисів, троянд і клематисів ми обов’язково чекаємо на цвітіння флоксів. І ще довго милуємося їх яскравими шапками, намагаючись скрасити прихід осені, продовжуючи тепле літо.
Якщо вам здається, що флокс простакуватий, адже росте він мало не на кожній клумбі, то ви явно помиляєтеся. Отже, пропонуємо вашій увазі декілька цікавих і пізнавальних фактів про цю красиво квітучу рослину.
Найцікавіші факти про флокси
• Іноді можна чути: «За старих часів флокси…» або «Флокс відомий у нас з давніх-давен». Це зважаючи на те, що вважати старовиною і давніми часами. Флокс з’явився на теренах нашої країни зовсім недавно – на початку XIX століття. Для історії садівництва це буквально вчора. Привезли його, певна річ, з Європи. А туди флокси потрапили з Північної Америки, де вони росли у дикому вигляді у природі.
• Флокси – ті ще пристосуванці. Вони мають унікальну здатність адаптуватися до різних умов середовища. Саме тому їх дикі різновиди настільки різноманітні. Є види, що ростуть у напівпустелях, горах, вологих лісах, на вологих заплавних луках, у посушливих степах, на пагорбах. Те, що перші завезені з Північної Америки флокси чудово показали себе у Західній Європі, нікого не здивувало, адже кліматичні умови цих регіонів майже схожі.
• Сучасні сорти садових флоксів здебільшого є складними гібридами. Систематизувати рослини, віднести їх до тієї чи іншої групи під силу лише фахівцям. Для простоти у звичайній квіткарській практиці прийнято ділити флокси на три основні групи: волотисті (до них відносяться всі нами улюблені прямостоячі багаторічники з яскравими суцвіттями), шилоподібні та розчепірені.
• Назва «флокс» походить від грецького «φλόξ», що означає «полум’я». Таке ім’я ще у 1737 дав рослині знаменитий ботанік Карл Лінней. Іронія полягає в тому, що саме чисто червоних сортів флоксу не існує. Так, на зеленому тлі саду нам здається, що деякі флокси буквально горять. Але спробуйте порівняти їх з іншими червоними квітами – трояндами, гвоздиками, пеларгонією – і ви переконаєтеся, що флокси які завгодно, але тільки не червоні. Є сорти флоксів, що наближаються до червоних відтінків, і тільки.
• Флокси не тільки високо адаптивні, вони ще й дуже живучі. Спробуйте посадити флокс і дати йому розростися, а потім спробуйте вивести рослину з цього місця. Напевно вам не одразу це вдасться. Якщо ви не зробите якихось радикальних дій (наприклад – не розорете землю під картоплю тощо), то паростки флоксу з’являтимуться і через кілька років.
• З вище сказаного випливає те, що флокси можна розмножувати у різний спосіб і без проблем. Найчастіше квіткарі-любителі ділять кущ. Але якщо вам потрібно багато посадкового матеріалу, краще черешкувати флокси – це простіше, ніж може здатися.
• Є безліч сортів флоксів, але синіх не існує, як і червоних. Є сорти, що синіють у сутінках, коли в сонячному спектрі стає менше теплих відтінків. Жовті теж поки що у планах. З’явилися лише флокси з зеленувато-жовтою облямівкою, але вони здаються дещо брудними. А от «малюки» з «велетнями» вже є. Щоправда, вони виглядають не так декоративно, як більш звичні нам флокси середньої висоти.
• Зовнішній вигляд флоксів сильно залежить від умов, у яких вони ростуть. Причому це стосується і висоти куща, і пишності цвітіння, і, що найважливіше, відтінку та розміру квітки. Наприклад, флокси будуть набагато яскравішими, крупнішими, ефектнішими, якщо ростуть у напівтіні, а на пекучому сонці вони дрібнішають і вигоряють. Колір пелюстків залежить від складу грунту. На кислому грунті вони червоніші, на лужному – більш блакитні.
• До родичів флоксів відносяться дві досить поширені садові рослини – синюха звичайна (або блакитна) і кобея. Цікаво, що синюха і флокс, як і більшість представників сімейства Синюхових, є багаторічними трав’янистими рослинами. А кобея – ліана.
• Флокси ростуть практично по всьому світу і налічують понад 330 культурних сортів. Деякі з них здатні вижити навіть в пустелі чи на Алясці. Серед різноманіття сортів є навіть флокси-хамелеони, вони змінюють забарвлення квіток в залежності від часу доби або погодних умов.
• Квітка флоксу несе в собі романтику любові, означає солодкі сни, а також символізує поєднання душ. Але, незважаючи на чималу популярність флоксу в наші дні, «золотий вік» цієї квітки припадав на 1880-1940 роки.
***На верхньому фото: Флокс волотистий (лат. Phlox paniculata) – популярна декоративна садова рослина, що культивується по всьому світу.
