Каштан (лат. Castanea) – рід з дев’яти видів дерев і кущів сімейства букових (Fagaceae). Каштани поширені у природі в теплих помірних областях Північної півкулі. Назва також відноситься до плодів (горіхів), які дає це дерево. Здебільшого, це великі дерева, що досягають 20–40 метрів у висоту, але деякі види менші, часто кущисті. Всі вони листопадні.

У каштанах мало жиру, багато вітаміну С, фосфору, калію та інших мікроелементів. До того ж, в міститься вдвічі більше крохмалю, ніж у картоплі, що робить їх однією з найважливіших харчових культур у Японії, Китаї та Південній Європі.

Більш звичний нам “несправжній” кінський каштан, представник іншого роду. Польща, ботанічний сад Вроцлавського університету.

Каштан європейський (інші назви: їстівний, солодкий, благородний, справжній) найбільше поширений у Південній Європі, від Іспанії та Франції через Італію, далі через Балканський півострів і Малу Азію, до Каспійського моря.

Інші види ростуть в Азії, Північній Америці та Північно-Західній Африці, і серед них найбільш відомі каштан американський (C. dentata), каштан китайський (C. mollissima) і каштан японський (C. crenata).

Ці дерева належать до того ж сімейства, що й дуб і бук. Незважаючи на схожість плодів, каштан не пов’язаний з кінським каштаном (гіркокаштаном), який належить до роду Aesculus. До того ж, його плоди є помірно отруйними для людей.

Цікаві факти про каштани

• У Женеві (Швейцарія) вже 2 століття існує традиція спеціальним указом оголошувати настання весни тоді, коли розпускається перший листок на «офіційному каштані», що зростає під вікнами будівлі уряду кантону. За статистикою, найчастіше весна оголошувалась у березні, хоча нерідко й раніше, а у 2002 році каштан і зовсім розпустився 29 грудня. Найпарадоксальнішим роком був 2006-й: спочатку весну оголосили у березні, а потім ще раз у жовтні, бо дерево несподівано зацвіло знову.

• У 1960-х гербом Києва став кінський каштан – через те, що був приємний на вигляд, а його листя та квітка мали чітко впорядковану форму. Однак цей вид, як вже було сказано вище, відноситься до іншого роду і не має нічого спільного зі «справжніми» каштанами.

• На Сицилії (Італія) росте найстаріше та найтовще каштанове дерево у світі. Цей каштан занесений до Книги рекордів Гіннеса як дерево зі стовбуром найбільшого обхвату. При вимірюваннях ще у 1780 (!) році окружність його стовбура досягала 57,9 метрів. Втім, над землею цей каштан поділяється на кілька стовбурів, однак у них спільний корінь. Його вік, за різними оцінками, становить від 2000 до 4000 років. Це дерево навіть має власне ім’я – «Каштан сотні коней» (італ. Castagno dei Cento Cavalli).

Квітки каштана європейського (Castanea sativa), Відень, Австрія.

• Каштан – це єдиний горіх з вітаміном С. До того ж, це єдиний низькокалорійний горіх: на 30 грамів запеченого або сушеного каштану припадає 1 грам жиру та приблизно 70 ккалорій.

• Що цікаво, павуки ніколи не плетуть павутиння в будівлях із деревини каштана. Ось чому так багато європейських замків було збудовано з використанням каштанових балок.

• Як у випадку з попкорном, усередині шкаралупи каштана міститься волога. Коли він нагрівається, ця волога може з силою розірвати шкаралупу (що відбувається з характерним звуком), тому завжди потрібно надрізати шкаралупу каштана, щоб виходила пара, інакше станеться маленький вибух.

• Горіхи каштану багаті на вуглеводи і швидше нагадують картоплю, ніж інші горіхи. Через високий вміст крохмалю, каштани ідеально підходять для перемелювання в поживне борошно.

Каштан європейський, якому вже кілька століть, у Футс-Крей-Медоуз, Лондон, Велика Британія.

• Плоди каштана використовувалися в харчуванні людини з давніх часів. Каштани їдять смаженими, вареними або перемелюють на борошно, з якого готують хліб, тістечка, млинці, макарони. Однак не всі каштани їстівні.

• Каштанові дерева можуть жити до 500 років і навіть довше. Вони існували з доісторичних часів. Ще за кілька століть до нової ери римляни активно вирощували каштани і перемелювали горіхи на борошно для випікання хліба.

• Каштани називали «рисом, що росте на деревах» з тих пір, як у них поживні властивості виявлялися надзвичайно схожими на коричневий рис.

• Китайці з’їдають близько 40% усіх каштанів у світі. Вони запікають їх у гарячому піску, гасять і готують у супах.

Сушені каштани на ринку в Південній Італії.

• У Франції на Різдво та Новий рік подають спеціальне частування – зацукровані каштани, які називаються «marron glace».

• Якщо ми звикли готувати на Великдень паски та фарбовані курячі яйця, то мешканці острова Корсика (Франція) освячують у церкві каштани.

• З листя і шкірки плодів цього дерева виготовляють шампунь. А в Італії з деревини каштана також роблять бочки.

• У народній медицині відвар із сухих каштанів використовують для лікування застуди, проносу та як сечогінний засіб при набряках. Горіхи заливають водою в пропорції 1 до 10-ти і кип’ятять півгодини, дають охолонути рідини і проціджують. Приймають по 2 столові ложки 3-5 разів на день.

***На верхньому фото: Каштан європейський або їстівний (лат. Castanea sativa), острів Саліна, Італія.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!