Спорт та ігриДодано - 03.07.2022   Автор - admin

---

Хокей з м’ячем або бенді (англ. Bandy) – вид спорту, колективна зимова гра з м’ячем, в яку грають на ковзанці. Ймовірно, розвинувся із хокею на траві. Перший офіційний матч з хокею з м’ячем зіграли два лондонські клуби у 1875 році. Перші правила були складені у 1882 році.

Міжнародна федерація хокею з м’ячем була заснована 12 лютого 1955 року. Державами–засновниками були Фінляндія, Норвегія, СРСР та Швеція. Кубок світу проводиться регулярно кожні два роки з 1957 року.

У хокеї з м’ячем дві команди з одинадцяти гравців змагаються одна з одною на ковзанці розміром 45-65 × 90-110 метрів (звичайне футбольне поле). Крім того, кожна команда має чотирьох запасних гравців, включаючи одного воротаря.

Гравці пересуваються на ковзанах і намагаються вбити м’яч у ворота суперника за допомогою спеціальної палиці (ключки). До речі, воротарі ключки не використовують. М’яч має діаметр рівно шість сантиметрів, виготовляється з пластику та має оранжевий колір, так що його легко побачити.

Тривалість гри становить 2 тайми по 45 хвилин кожен, у разі несприятливих погодних умов (низька температура або сильний снігопад) за рішенням суддів гра може становити 3 тайми по 30 хвилин.

Хокей з м’ячем офіційно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом як зимовий вид спорту, але не входить до офіційної програми зимових Олімпійських ігор.

Хокей з м’ячем – найцікавіші факти

• Ігри на льоду замерзлої водойми з ключками і круглим предметом були популярні в різних країнах Європи ще в епоху Середньовіччя. У різних народів ці ігри носили свої назви. Наприклад, в Голландії – кольв, в країнах Скандинавії – кнатлекен, а в Російській імперії (куди входила й більша частина нашої України) її називали котел або дзига. Правила були схожі: за допомогою ключок потрібно було вразити м’ячем, або чимось схожим на нього, певну мету.

• Кажуть, що великим шанувальником такої гри був російський цар, а потім імператор, Петро Перший. Зі своєї поїздки по Європі в кінці XVIII століття він навіть привіз залізні ковзани, придбані в Голландії. У них Петро Перший і виходив на лід. Правда, про те, на якому рівні Петро володів ковзанами і ключкою, історія замовчує.

• Англійці відомі своїм прагненням надати народним забавам статус офіційних видів спорту, розробивши для цього єдині правила. Завдяки англійцям, весь світ почав грати не тільки в футбол і регбі, але і в хокей з м’ячем. У 1891 році у Великобританії була створена Національна асоціація клубів, що культивують хокей з м’ячем. Всі команди, які входили в цю асоціацію, повинні були дотримуватися загальних правил гри.

• Потрібно сказати, що і в Російській імперії не сильно відставали від англійців, у 1888 році студент з Санкт-Петербурга Петро Москвін, великий любитель і пропагандист спорту, організував гурток любителів хокею з м’ячем. А через кілька років той же Москвін розробив правила для російських команд. Центром нового виду спорту в країні став Північний каток на Каменеостровському проспекті. Саме там 8 березня 1898 року пройшов перший в Російській імперії офіційний матч.

• До Другої світової війни хокей з м’ячем в СРСР був набагато популярнішим, ніж його канадський «родич» – хокей з шайбою. Більш того, у 1932 році в журналі «Фізкультура і спорт» з’явилася розгромна стаття, в якій повідомлялося, що хокей з шайбою носить «індивідуальний і примітивний характер», тому зрівнятися з хокеєм з м’ячем просто не може і розвивати в Радянському Союзі заморський хокей просто не має сенсу.

• Ключка для хокею з м’ячем виготовляється з деревини, вона не повинна мати металевих деталей. Довжина снаряда по зовнішній стороні не більше 125 сантиметрів. Гак і ручку ключки дозволяється обмотувати ременем або стрічкою. Колір обмотки може бути будь-яким, крім червоного. А загальна вага снаряда не повинна перевищувати 450 грамів.

• Для виготовлення сучасних м’ячів, яким грають хокеїсти, найчастіше використовується коркова крихта, запресована в тверду кулю, покриту зверху пластиком. М’яч має шорстку поверхню, при падінні з висоти 150 сантиметрів на лід, він повинен підскакувати на висоту 15 – 30 сантиметрів. М’ячі фарбуються в яскраві кольори: червоний, помаранчевий малиновий. Таким чином, його добре видно на льоду. Швидкість м’яча може досягати 150 кілометрів на годину.

• Чемпіонати світу з хокею з м’ячем проводяться з 1957 року. За цей час відбулося більше 40 турнірів. Найчастіше чемпіонами ставали спортсмени СРСР – 16 разів. На рахунку збірних Швеції та Росії по 12 перемог. Лише один раз в суперечку між найсильнішими збірними світу змогла втрутитися команда Фінляндії, яка стала найсильнішою на планеті у 2004 році. Збірні СРСР, Росії і Швеції ніколи не поверталися з чемпіонатів світу без медалей.

• Незважаючи на те, що чемпіонами світу змогли стати хокеїсти тільки четирьох країн, Міжнародна федерація хокею з м’ячем об’єднує 27 держав. Серед них навіть є Афганістан, Індія, Колумбія, Монголія і Сомалі. До речі, сомалійці вже кілька разів брали участь у чемпіонатах світу в групі «В». Причому, без особливого успіху. Виступають за збірну цієї африканської країни громадяни Сомалі, які проживають у Швеції.

• У хокеї з м’ячем, на відміну від хокею з шайбою, воротарі грають без ключок. А в сорокових роках минулого століття багато спортсменів успішно поєднували два види спорту. Ось тільки звикнути до гри ключкою голкіперам було не просто. Оригінальний вихід знайшов воротар клубу ЦДКА Дмитро Петров, який просто прив’язував ключку до руки.

• Як вже було сказано вище, хокейний матч, як і футбольний, складається з двох таймів. Тривалість кожного з них становить 45 хвилин. Перерва між таймами – 15 хвилин. Але спортсменам часто доводиться грати на відкритому льоду в сильний мороз. У цьому випадку дозволяється розділити матч на три тайми по 30 хвилин.

• Воротарі у хокеї з м’ячем забивають голи вкрай рідко. Але трапляється і таке. Наприклад, в чемпіонаті СРСР у 1970 році штрафний удар успішно реалізував воротар хабаровського СКА Анатолій Лутков у матчі з архангельським «Водником». Ключку Луткову довелося позичити у когось із польових гравців. Цікаво, що вже в наступному сезоні до правил гри був внесений пункт, за яким воротарям заборонялося бити штрафні. Тому досягнення Луткова залишається унікальним в історії цього виду спорту.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!