Цікаві факти про морських свинок

Морська свинка або кавія свійська (лат. Cavia porcellus) – вид травоїдних гризунів із сімейства Caviidae, утримується здебільшого як домашня тварина. Незважаючи на свою популярну назву, ці тварини не мають нічого спільного з морем чи свинями.

Назва морська свинка часто використовується для інших видів роду Cavia. Цей вид гризунів походить з Південної Америки, а зараз поширюється як домашня тварина та лабораторна тварина по всьому світу. Природні популяції цього виду майже зникли, тоді як споріднені види все ще живуть на трав’янистих рівнинах і плато.

У деяких країнах Південної Америки (наприклад, Перу та Болівії) морська свинка є невід’ємною частиною національної кухні, народної медицини та деяких світських релігійних звичаїв.

Найцікавіші факти про морських свинок

Розведення морських свинок у Лорелі, Перу.

• Як вже було сказано вище, походять морські свинки з Південної Америки, і там існує безліч їх різновидів. У деяких країнах їх спеціально розводять з кулінарними цілями, зокрема – в Еквадорі і Перу, де ці гризуни в засмаженому вигляді дуже популярні. Блюдо це називається «куй», і його подають всюди, від дешевих «забігайлівок» до дорогих ресторанів. Відомо, що населення Південної Америки одомашнило цих звірків ще близько 7000 років тому.

• В українській мові ці тварини називаються морськими свинками, а в більшості інших – гвінейськими. Однак вони не мають відношення ні до свиней, ні до морських мешканців, ні до всіх чотирьох країн, що мають в назві слово «Гвінея». Воду, до речі, вони не люблять, і купання приводить їх в жах.

• Морські свинки ведуть дуже активний спосіб життя. Вони досконало освоїли методику роздільного сну, тому протягом доби вони кілька разів лягають поспати на 10 – 20 хвилин. При цьому довгих періодів сну у них не буває і вони зазвичай не сплять більше 20 годин на добу.

• В якості домашніх тварин морські свинки популярні в безлічі країн світу. Існують особливі організації, які затверджують стандарти порід, приблизно такі ж, як ті, що контролюють ці питання у випадку з кішками і собаками. Офіційно визнано кілька десятків порід цих гризунів. До речі, вони дійсно прив’язуються до своїх господарів, і навіть муркочуть, якщо їх погладити.

• Більшість морських свинок воліє жити невеликими групами, хоча зустрічаються серед них і одинаки. Цікаво, що спостереження за цими тваринами встановило, що самотні особини в середньому живуть менше, ніж їх родичі, які віддають перевагу суспільству собі подібних. Офіційний же рекорд довгожительства у морських свинок становить трохи більше 15 років.

• Травна система цих звірків досить незвичайна. Через особливості її будови вони змушені їсти часто, але потроху, оскільки відразу поглинути значну кількість їжі вони не в змозі. Також морські свинки поїдають власний послід, оскільки їх організми потребують деяких вітамінів, які у них засвоюються тільки при повторному проходженні їжі по травному тракту.

Смажений куй, ресторан “Fogon de los Abuelos” в Матусі, Еквадор.

• Незважаючи на те, що в природі морські свинки живуть в досить жарких умовах, вони відрізняються і щільним хутром, і високою температурою тіла. Через це вони особливо чутливі до спеки, і в разі підвищення температури вище безпечної для них межі ці гризуни легко можуть отримати тепловий удар.

• Крім спеки, для них небезпечні і деякі інші речі, які нам, людям, давно вже звичні. Пеніцилін, наприклад, для морських свинок є смертельною отрутою. Він завжди міститься в цвілі, тому потрібно строго стежити за тим, що ваш домашній вихованець їсть, щоб він ненароком не отруївся.

• Різноманітність порід морських свинок дуже велика, найбільші з них важать до 1,5 кілограма і досягають 30 – 35 сантиметрів у довжину, а найменші за розмірами порівнянні з хом’яками. Популярністю користується і порода скінні, практично позбавлена хутра. Всі представники породи пішли від одного-єдиного самця, у якого якийсь ген випадково мутував.

• Ці тварини надзвичайно охайні. У дикій природі морські свинки завжди підтримують чистоту в місці проживання, та й у домашніх умовах роблять так само. Ці звірята проводять чимало часу, доглядаючи за собою і за родичами.