Цікаві факти про карасів

Карасі (лат. Carassius) – рід прісноводних риб сімейства коропових (Cyprinidae). Населяють стоячі або не дуже швидкі води. В нашій країні зустрічаються два види з п’яти – карась сріблястий (Carassius gibelio) і карась золотий або звичайний (Carassius carassius; занесений до Червоної книги України).

Тіло у карася відносно вище, ніж у коропа, але він менше за розміром і не має вусів. Вважається, що він не має високих смакових якостей. Незважаючи на те, що карась часто закопується в мул, його м’ясо рідко пахне брудом. Карасі – це вегетаріанці або всеїдні риби. Вони витримують дуже низький вміст кисню у воді.

Це промислова риба і поширений об’єкт спортивного рибальства та ставкового господарства. Карась – настільки росповсюджена риба, що навряд чи хтось не знає, як він виглядає.

Карась – найцікавіші факти

Карась сріблястий (Carassius gibelio).

• Карасі відносяться до роду променеперих риб сімейства коропових. Як вже було сказано вище, найбільш поширені два види карасів – золотий і сріблястий. Золотий карась в природних умовах зустрічається від Центральної Європи до басейну річки Лена, а сріблястий підвид спочатку водився на Далекому Сході, в Сибіру і в пониззі річок Аральського моря, але пізніше був штучно розселений в європейських і сибірських водоймах.

• В Японії, починаючи з XVI століття, місцеві селекціонери вивели з червоного карася чимало нових форм і кольорових варіантів акваріумної золотої рибки (Carassius auratus). Ще раніше розведенням і виведенням нових порід золотої рибки почали займатися в Китаї, звідки в XVII столітті купці завезли її до Європи. Причому спочатку вартість цих рибок була величезною, і утримувати її могли тільки дуже заможні люди. Відзначимо, що в хороших умовах золоті рибки можуть дожити до 20 років.

• Про карасів згадує у своїх «Записках про вудіння риби» С.Т. Аксаков. За його словами, карась «найбільш плідна риба, що всюди в безлічі водиться». Незважаючи на свій багатий досвід рибалки, Аксаков зізнається, що йому жодного разу не вдавалося зловити карася вагою більше 2,5 фунтів (близько 1 кілограма). Але в словнику Брокгауза і Ефрона повідомляється про те, що вага цієї риби може досягати 14 – 15 фунтів.

• Багаторічні спостереження показують, що карасі вагою більше одного фунта (400 гр.) зустрічаються досить рідко, росте ця риба досить повільно, а якщо і вдається досягти маси в 1 кг, то це відбувається не раніше, ніж на 5 – 6 році життя. Причому для такої ваги необхідна хороша кормова база. Максимальна документально підтверджена вага карася становила 5,5 кг. Цей гігант був спійманий в Росії у Псковській області.

Шубункін – один з видів золотої рибки. 7 років, 26 см.

• У водоймах, де багато хижих риб, великі карасі зустрічаються набагато частіше. Пояснюється цей факт досить просто – в безпечних водоймах кількість карасів різко збільшується, корму катастрофічно не вистачає, тому вага навіть дорослих карасів рідко перевищує 150 грамів, а хижаки значно скорочують популяцію цих риб, і ті карасі, що залишилися в живих, не відчувають нестачі в кормі. А карасю вагою понад 1 кг щука і окунь вже не такі страшні, як дрібним рибам.

• Великим любителем риболовлі і цінителем рибних страв був відомий російський письменник А.П. Чехов. Вишуканим частуванням він вважав карасів, смажених в сметані. У записниках Чехова збереглися навіть рецепти приготування цієї страви. Письменник рекомендував живих карасів тримати в молоці цілу добу, щоб усунути запах водоростів, а самі риби набували після такої процедури особливого смаку.

• Карася приваблюють найрізноманітніші запахи, навіть ті, що не мають ніякого відношення до його звичного корму. Для приманки рибалки часто використовують часник, аніс, ваніль, тощо. Деякі знавці стверджують, що цю рибу може залучити навіть специфічний запах гасу. При цьому, карась буває примхливим, сьогодні він може зацікавитися однією приманкою, а завтра буде до неї абсолютно байдужим.

Чорний телескоп – ще один різновид золотої рибки.

• Короп і сазан – найближчі родичі карася, але відрізняються набагато більшими розмірами. Їх вага може досягати 40 кг, хоча такі риби-гіганти зустрічаються нечасто. Недарма в Німеччині карасів називають «селянським коропом». Це цілком зрозуміло, карась на столі у бідноти зустрічався набагато частіше, ніж короп.

• Риби сімейства коропових, до числа яких входить і карась, не відрізняються високою швидкістю плавання, тому вони часто стають жертвами хижаків. У холодній воді активність карася стає ще меншою, а у суворі морози він стає пасивним, часто залягає в сплячку, зариваючись в донні відкладення.

• Нереститися карась починає в травні-червні, коли температура води перевищує 15 градусів. Незважаючи на те, що самка метає до 500 000 ікринок, виживають далеко не всі, за ікрою карася часто полюють не тільки хижі риби, а й жаби, тритони, видри. Небезпека підстерігає і мальків, в перший рік життя їх гине до 40 відсотків від загальної чисельності.