Звірі і птахиДодано - 22.06.2024   Автор - admin

---

Коней породи фалабелла часто плутають із поні. Але це зовсім різні категорії тварин, які мають серйозні відмінності. Фалабелли досить рідкісні тварини і якщо ви побачили цих коней, то можете вважати, що вам пощастило.

Максимально високий шанс познайомитись із цією екзотичною породою у вас буде в Аргентині. Саме там ці коні з’явилися і саме там їхнє найбільше поголів’я.

Маленькі коні – не завжди поні

Вперше про коней фалабелла почули у 70-х роках минулого століття. Пік популярності цієї породи припав на 1990-ті роки, коли багато хто пристрасно хотів отримати крихітну конячку в якості домашнього вихованця. Ціна цих тварин була і залишається дуже високою, тому дозволити собі мініатюрного коня можуть далеко не всі.

Зріст коней фалабелла в загривку не перевищує 90 сантиметрів. При цьому зустрічаються дорослі тварини, зростом всього 35-45 см. Важать коні-малюки від 20 до 65 кг. Найменшим представником породи, зафіксованим вченими, залишається жеребець зростом 35,5 см, вагою всього 9,7 кг.

Ця порода унікальна не лише своїми розмірами. Кожне наступне покоління коней фалабелла народжується більш мініатюрним, ніж попереднє. Ген, що відповідає за невеликий зріст, проявляється у цих тварин сильніше, ніж гени звичайного коня. Це підтвердили селекціонери, схрещуючи малюків із звичайними, великими тваринами. Після запліднення, зрозуміло, штучного, у великих коней народжуються маленькі лошата.

Якщо поставити поруч поні та фалабеллу, то відмінності між цими породами будуть очевидними. Шотландські поні кремезні, коротконогі і виростають до 115 см у загривку. Це сильна порода, представники якої за власної ваги близько 200 кг здатні переносити на спині 300 кг і навіть більше. Вони схожі на зменшених важковозів і виводилися для роботи.

Коні фалабелла за своїх маленьких габаритів складені пропорційно. Вони схожі на звичайних тварин свого виду, лише зменшених у кілька разів. Ноги цих малюків стрункі, а копита мініатюрні. Загалом фалабелла виглядає як арабський скакун у мініатюрі.

Фалабелла – чисто декоративна порода, не призначена для верхової їзди та роботи. Деякі великі тварини можуть витримати вагу дитини, але це скоріше виняток. Тягові характеристики цих коней трохи кращі – дорослий кінь може успішно тягнути віз із однією дорослою людиною або парою дітлахів.

Міфи про породу фалабелла

Як це не дивно, але історія походження цієї незвичайної породи вкрита мороком. Свою назву вона отримала на ім’я фермерської родини Фалабелла, яка першою почала їх розводити. Кажуть, що колись заводчик залишив невеликий табун коней у продуваній сильними вітрами ущелині, бідній рослинністю.

Через деякий час про стадо забули і знайшли його лише онуки фермера. Тварини дивом вижили і навіть адаптувалися до суворих умов, ставши маленькими. У жахливих умовах виживали тільки мініатюрні тварини, які не вимагали багато їжі і здатні ховатися від вітрів у чагарниках. Але це лише одна з легенд, пов’язаних із цією породою.

Інша історія свідчить, що дрібних коней розводили індіанці племені кайяк. Якось вождь, бажаючи віддячити фермерові Фалабелла за якусь послугу, подарував йому пару коней. Ця історія не надто правдоподібна, оскільки індіанці, що живуть у горах Аргентини, навряд чи займалися б розведенням декоративних тварин. Їм були потрібні великі і сильні тварини, придатні для війни та перенесення тяжкості гірськими стежками.

Ще менш правдоподібною є легенда про японця-селекціонера, який працював на фермі Фалабелла. Начебто він зумів вивести маленьких коней, використовуючи таємні знання свого народу. Але найбільш правдоподібною є версія, розказана одним із представників фермерського роду. Джуліо Сезар Фалабелла наполягав на тому, що порода з’явилася у XIX столітті завдяки ірландському переселенцю Ньютоллу.

Легенда про фермера Патріка Ньютолла

Він жив на кордоні Аргентини та Чилі в дуже неспокійний час. Індіанські племена тоді нападали на чужинців, безжально вбиваючи їх і забираючи худобу та майно. Патрік Ньютолл жив у горах біля броду через річку і зміг порозумітися з індіанцями. Вони часто перетинали потік біля його будинку і не чіпали його родину.

Одного ранку чоловік знайшов на місці переправи дивовижного маленького коня. Очевидно, його покинули індіанці або він сам відстав від загону. Тварина була мініатюрною, але це була не хвороба, а її унікальна особливість. Толку від такого коня не було ніякого, але Ньютолл мав дочку. Чоловік зробив дитині подарунок, і малюк залишився жити на фермі на правах домашнього…. собачки.

Коли дочка ірландця виросла, вона вийшла заміж за юнака із родини Фалабелла. Маленького коня дівчина забрала на ферму чоловіка, і той зміг отримати від нього потомство. Це красива і цілком реалістична історія все ж таки не дає відповіді на основне питання – як і чому з’явилася на світ маленька конячка. Була вона випадковою забаганкою природи чи насправді індіанці володіли якоюсь таємницею?

Розведення коней фалабелла

Як би там не було, але родина Фалабелла стала першою, хто почав розводити унікальну породу. Добре розуміючи її цінність, фермери не поспішали ділитися своїм скарбом з іншими. Заводчик продавав тварин, але жеребців кастрував. Навіть сім’ї президента США Джона Кеннеді він запропонував лише кобилу та мерина. Фалабелла побоювалися, що хтось почне розводити рідкісну породу, і вона впаде в ціні.

Вперше коней фалабелла почали розводити за межами рідної ферми у 1977 році. Сім’я Фішер якимось чином змогла придбати кількох кобилок та жеребця-виробника для свого заповідника. Пізніше маленькі конячки опинилися в Нідерландах, де було засновано розплідник. Так рідкісна порода опинилася в Європі, звідки почала поширюватися світом.

Незважаючи на те, що зараз фалабелл розводять у кількох країнах, поголів’я цих декоративних коней у всьому світі не перевищує кількох сотень особин. Це дорога порода, навіть попри те, що практичного застосування у цих тварин немає. Власники фалабелл у захваті від своїх вихованців. Вони стверджують, що порода зберегла всі позитивні якості великих скакових коней.

Ці малюки дуже рухливі і із задоволенням беруть бар’єри. Здається, що стрибки з перешкодами приносять їм задоволення. Це милі і доброзичливі тварини, які добре піддаються дресируванню і відмінно ладять з дорослими та дітьми.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!