Найцікавіші факти про гладіолуси

Гладіолус (лат. Gladiolus)

Гладіолус (лат. Gladiolus) – рід багаторічних рослин з грудкуватою цибулиною з сімейства Півникових (Iridaceae). Латинська (і українська) назва походить від латинського слова «gladius», що означає «меч», оскільки листя гладіолуса своєю формою нагадують леза. В Україні також часто вживається інша назва гладіолусів – косарики.

Гладіолуси поширені в тропічних і субтропічних регіонах Африки, Середземномор’ї, Європі (за винятком північної частини) та Азії, включаючи Західний Сибір.

Садові гладіолуси різних сортів
Садові гладіолуси різних сортів.

Рід налічує щонайменше 285 дикорослих видів, з яких 168 походять з південних частин Африки (Капське флористичне царство, де знаходиться центр різноманіття цього роду). На Мадагаскарі росте 9 видів, а в горах екваторіальної Африки – 84. У Європі зустрічається лише 6 дикорослих видів.

А ось культурних або садових сортів гладіолуса сьогодні в світі налічується більше 5 тисяч. Старі сорти поступово зникають, оскільки при вегетативному розмноженні накопичуються дефекти копіювання ДНК, через що життєздатність сорту поступово знижується.

Середня тривалість життя будь-якого сорту становить приблизно 10 років. Але є й окремі сорти довгожителі, які успішно живуть до трьох десятків років. Нові сорти мають більш складне і незвичайне забарвлення, більш складну текстуру та інші покращені властивості.

Цікаві факти про косарики

У Стародавньому Римі гладіолуси також називали ксифіонами – «маленькими мечами». Згідно з легендами, вони з’явилися з мечів двох друзів-гладіаторів, які відмовилися вступати в бій один з одним. За це їх стратили, а зі зброї невинних жертв виросли чудові квіти. З того часу гладіолуси стали символом дружби, шляхетності та відданості.



У давнину гладіолусам приписували властивості оберега. За легендою квітка була здатна захистити людину від впливу злих духів. Воїни вірили, що квітка може захистити їх від смерті, тому брали її на полі бою.

Також гладіолуси вважалися лікувальними квітами, які усували підвищену температуру тіла та набряки.

Дикорослий вид гладіолусів Gladiolus italicus
Дикорослий вид гладіолусів Gladiolus italicus, поблизу Ліворно, Тоскана, Італія.

А ось стародавні греки, напевно, дуже здивувалися б, дізнавшись, наскільки популярні гладіолуси сьогодні. У минулі часи, близько 300 років до нової ери, людям дуже докучала ця квітка. Гладіолус тоді вважався бур’яном, який найчастіше проростав на полях з пшеницею та іншими злаками. Тому гладіолуси висмикували разом з бульбоцибулею і спалювали, щоб запобігти його поширенню.

Ми звикли до елегантного вигляду гладіолуса, проте не завжди він був саме таким. Приблизно до XVII століття ці квіти були дуже маленькими, а кольорова гамма обмежувалася мізерною кількістю відтінків.

У середньовіччі цибулини деяких квітів використовувалися для приготування їжі. І гладіолуси не були винятком. Борошно, зроблене з бульб цієї квітки, додавали в борошно для хліба. Крім того, цибулини запікали у тісті, смажили, маринували. Поживна цінність цибулин гладіолуса досить висока, але щодо смакових якостей, складно сказати, оскільки сьогодні в кулінарії цей інгредієнт не використовується.

У листях гладіолуса міститься велика кількість вітаміну С. Тож концентрацією аскорбінової кислоти ця квітка може посперечатися з плодами шипшини, які широко використовуються для очищення організму та зміцнення імунної системи. Тому гладіолус має повне право вважатися цілющою рослиною.



Незважаючи на велику популярність цих квітів у нашій країні, справжнім лідером із любові до гладіолусів є Англія. Там вони вже кілька століть вважаються найпопулярнішими квітами. Їх вирощують практично у кожному дворі. Саме в Англії проживає найбільше колекціонерів, а також зосереджено багато рідкісних сортів. Щоб дістати посадковий матеріал дефіцитних різновидів квітникарі з різних країн вирушають саме до Англії.

На початку XIX століття англієць Вільям Герберт отримав перші міжвидові гібриди гладіолусів, схрестивши кілька південноафриканських видів гладіолусів. Саме тоді і зародився декоративний інтерес до гладіолусів. У наш час гладіолуси просто декоративні рослини.

Жінка з гладіолусами
Жінка з гладіолусами на фермі острова Терра-Сейя, Флорида, США. 8 травня 1947 р.

Сьогоднішнє розмаїття форм і забарвлень гладіолусів – це результат багаторічної копіткої роботи садівників-селекціонерів. Перші гофровані гладіолуси були виведені на початку XX століття у США селекціонером Амосом Кундердом.

В другій половині XX століття почався пік популярності гладіолусів. Разом з розвитком науки розвивалося і квітникарство. Тому на сьогоднішній день офіційно зареєстровано тисячі різних сортів гладіолуса, виведених у різних країнах. Звісно, далеко не всі вони вирощуються сьогодні. Популярною вважається лише третина існуючих сортів, решту можна зустріти лише у приватних колекціях, і далеко не у всіх країнах.

У різних культурах гладіолуси мають свої символи. Але у всіх культурах цю квітку пов’язують із мужністю, твердістю характеру та шляхетністю. Гладіолус вважають «чоловічою» квіткою. Найчастіше його використовують для створення букетів, які вручають переможцям, чемпіонам, бізнес-партнерам.

Більшість сортів гладіолуса практично не випромінюють аромат, і сказати точно, як вони пахнуть, мало хто може. Але протягом останніх кількох років були виведені нові сорти, відомі не лише своєю декоративністю, але й приємним, ніжним ароматом.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися