Цікаві факти про хрестоносців

Хрестоносці – це християнські воїни-добровольці (лицарі, ченці, простолюдини), що брали беспосередню участь у так званих хрестових походах. Сама назва «хрестоносці» з’явилася тому, що учасники хрестових походів нашивали собі на одяг хрести.

Хрестові походи – це широкомасштабні військові та релігійно-доктринальні кампанії в середні віки, ініційовані, підтримувані, а іноді і керовані Римо-католицькою церквою. Вони є значним політичним, соціальним, культурним та релігійним явищем, яке суттєво змінило хід світової історії.

Ці кампанії були в основному спрямовані проти мусульманського населення на Близькому Сході, а також проти євреїв, слов’янських та грецьких православних християн, монголів та політичних опонентів папи.

Карта володінь хрестоносців на Близькому Сході на 1190 рік.

Особливо важливе місце для початку хрестових походів має так званий захист Святої Землі та Єрусалиму, тобто вигнання мусульманського населення з цих районів та встановлення християнської влади над цими територіями. Під час хрестових походів самі хрестоносці стикалися з великими внутрішньополітичними, економічними та соціальними конфліктами. Через ці конфлікти між християнськими державами та політичними силами деякі хрестові походи закінчились для хрестоносців великою невдачею.

У хрестових походах брало участь багато представників лицарських орденів, наприклад, лицарі-госпітальєри, лицарі-тамплієри, орден святого Лазаря з Єрусалиму, тевтонські лицарі, мальтійський орден тощо.

Точна кількість хрестових походів досі невідома. На додаток до офіційних дев’яти походів, що традиційно вважаються «великими», були проведені численні менші військові експедиції в Палестину, а також у Центральну Європу та Іспанію. Можна сказати, що хрестові походи тривали аж до епохи Відродження та Реформації, коли політичний та релігійний клімат у Європі значно відрізнявся від середньовічного.

Хрестоносці – найцікавіші факти

• Хрестові походи організовувалися хрестоносцями з XI по XV століття, але не тільки проти арабських країн. Неодноразово робилися походи і на схід, в слов’янські землі, частково населені язичниками, а частково – православними християнами. Саме так Пруссія, спочатку населена слов’янами, після захоплення поступово онімеччилася і увійшла до складу німецьких земель.

• Хрестоносцями часто ставали безземельні лицарі, які розраховували завоювати в далеких землях славу і багатство. Прикриваючись благими мотивами, вони, по-суті, представляли собою загони головорізів різного ступеня навченості і озброєності, які вчиняли на захоплених землях звірства, від яких волосся стає дибки. Але іновірці не вважалися ними за людей, а тому учасники хрестових походів з чистою совістю творили свої безчинства на арабських, прибалтійських та інших землях.

Замок лицарів госпітальєрів ХІІ ст. Крак де Шевальє в Сирії, один із перших замків, що використовував концентричні укріплення.

• Перший хрестовий похід, що почався у 1096 році, тривав три роки, і завершився він успішно. Хрестоносці взяли штурмом стародавній Єрусалим, вчинивши при цьому в місті страшну різанину серед місцевого населення, і надовго встановили в ньому свою владу. Єрусалимське королівство проіснувало майже три століття, до 1291 року. При цьому нащадки хрестоносців, які його завоювали, перемішалися з місцевим населенням, негативно ставилися до соратників, що знову приходили з Європи. Багато з них одружилися на місцевих жінках, а арабська мова серед них стала популярнішою будь-якої європейської.

• Більшість істориків вважає, що в ході хрестових походів армії хрестоносців вдалося успішно розтрощити своїх суперників-сарацинів (тобто арабів) завдяки перевазі в озброєнні. Сарацини не вміли брати фортеці, а битися вони воліли легкими шаблями. Закуті в броню европейські лицарі закріплювалися на захоплених ними землях, вибудовуючи замки, а сарацинська зброя не могла пробити їх лати.

• Незважаючи на те, що у кожного хрестового походу номінально був головний воєначальник, горді лицарі часто гризлися через здобич і не бажали прислухатися до думки головнокомандувача. У війську хрестоносців часто спалахували міжусобні конфлікти, найчастіше викликані суперечками через приналежність знову завойованих земель і розподілу здобичі.

• Хрестоносці-католики, захопивши православне грецьке місто Фессалоніки (нині Салоніки), вчинили в ньому погром. Хроніки тих років свідчать, що лицарі-християни зривали золото і дорогоцінні камені з релігійного начиння, а з ікон розводили багаття для приготування їжі.

Хрестоності штурмують Константинополь (Ежен Делакруа, 1840 рік). Найвідомішою подією Четвертого хрестового походу стало пограбування православного Константинополя.

• На початку XIII століття один з впливових дожів Венеції домовився з хрестоносцями, які заборгували йому величезну суму грошей, про послугу в обмін на борг. В результаті хрестоносне військо венеціанців вторглося до Хорватії і обложило місто Задар, населений такими ж католиками, як і вони самі. Задар був узятий штурмом і повністю розграбований. Папа Римський, дізнавшись про це, відлучив від церкви всіх учасників цього хрестового походу. Правда, незабаром він передумав, оскільки армія була йому як і раніше потрібна для походу на Константинополь.

• Всупереч розхожій думці, армія хрестоносців складалася аж ніяк не з лицарів в сяючих обладунках і яскравих плащах. Лицарі, звичайно, теж були, але вони становили меншість. Багато солдатів були вчорашніми селянами, волоцюгами тощо, а з військом йшли жінки (торговки, повії і дружини чоловіків – учасників походу) і навіть діти. У війську панував розбрід, нерідко люди голодували, час від часу спалахували локальні епідемії хвороб, викликані відсутністю гігієни.

• Саме завдяки хрестовим походам європейці знову стали митися. У Середні століття в Європі поширилося переконання, що миття послаблює організм, тому про нього просто забули, незважаючи на те, що в античності гігієною люди не нехтували. Звичку регулярно митися хрестоносці запозичили у сарацинів, і принесли її назад у Європу.

• В середині XIII століття хрестоносці почали похід на Русь, поставивши собі за мету захопити Псков і Новгород, підпорядкувавши їх Ватикану. По ряду політичних причин замість відомого Тевтонського ордена в Прибалтиці тоді панував Лівонський орден, що був по-суті його відгалуженням. Хрестовий похід на Русь у 1240 – 1242 роках завершився розгромом війська хрестоносців на Чудському озері. Об’єднане військо Русі під командуванням Олександра Невського розгромило лицарів у Льодовому побоїщі, завдавши їм потужної поразки. Втім, це було не перше і не останнє зіткнення з ними.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!