Найцікавіші факти про вільху
Вільха (Alnus) – один із шести родів листяних дерев і чагарників сімейства Березових (Betulaceae).
В Україні ростуть 3 види вільхи: чорна (Alnus glutinosa), біла (Alnus incana) та зелена (Alnus viridis).
Рід включає 46 визнаних видів, які в основному поширені в північних помірних районах Землі.
Вони характеризуються чоловічими квітками, скупченими у звисаючі китиці, які витягуються в довжину від 5 до 10 сантиметрів в період цвітіння.
Жіночі квіти не мають оцвітини, вони зібрані в сережки, які згодом дерев’яніють, як шишки, спочатку вони зелені, а потім коричневі. Листя (а іноді й гілки) є їжею для різних метеликів і молі.
Деревина вільхи довго зберігається під водою. Саме тому більшість паль, на яких побудована італійська Венеція, зроблені з вільхи.
Стружка певних видів вільхи використовують для копчення різних продуктів харчування, особливо лосося та інших морепродуктів. З деревини чорної вільхи роблять скрині, музичні інструменти, олівці, сабо тощо.
Цікаві факти про вільху
• Всього існує, за різними даними, від 23 до 46 видів вільхи в залежності від класифікації – ботаніки сперечаються на цю тему й досі. Деякі з них ростуть і в Україні, складаючи пристойну частину широколистяних і змішаних лісів. В цілому, більшість з них росте тільки в Північній півкулі Землі, і тільки в помірному кліматі.
• Вільха дає життя безлічі видів грибів. Деякі з них існують з нею в симбіозі, і ростуть поблизу від неї. Інші ж виростають на пнях і повалених стовбурах цих дерев, харчуючись залишками поживних речовин, в них містяться.
• Деревина вільхи не відрізняється міцністю, а тому майже не застосовується при будівництві. Але вона красиво виглядає, тому її іноді використовують для оздоблювальних робіт, причому як внутрішніх, так і зовнішніх, оскільки води і вологи вона не боїться. А отримане зі спаленої вільхової деревини вугілля в минулому використовувалося для виготовлення пороху.
• Вільха чорна і вільха сіра використовуються в медицині України та інших країн Європи. У хід йдуть в основному їх кора і листя, на основі яких виготовляють відвари і настоянки. Вони надають кровоспинну, протизапальну і антибактеріальну дію в залежності від конкретного препарату і способу його застосування.
• В минулому це дерево використовувалося для фарбування шкіри і текстилю. З кори вільхи можна отримати барвники червоного, чорного і жовтого кольорів. У сучасному світі, правда, вигідніше і простіше використовувати синтетичні барвники, а не натуральні.
• Це дерево здатне рости на бідній землі, битком набитою камінням. Завдяки подібній невибагливості вільху в різних країнах використовують для озеленення схилів – це не тільки прикрашає їх, але і зміцнює грунт, зводячи до мінімуму ймовірність зсувів.
• В середньому вільха живе 80-100 років, тобто – трохи в порівнянні з деякими іншими деревами на зразок сосен або секвої. Однак є і екземпляри, чий вік вже давно перевалив за 300 років, причому вони досі ростуть, і, здається, навіть не думають зупинятися.
• Плоди вільхи, з ботанічної точки зору, є горіхами. Правда, ніякого застосування у них немає, оскільки діаметр їх не перевищує 2-3 міліметри, та й їсти їх не можна. Тисяча таких горішків важить від 0,7 до 1,5 грама, а в одному їх кілограмі число горішків перевищує 900 000.
• Листя вільхи дуже багате білками, вміст яких доходить до 20%. З цієї причини воно використовується в якості корму для сільськогосподарських тварин, зокрема, для овець. Точніше, в якості добавки до корму, оскільки заготовити потрібну кількість листя просто неможливо, тут ніяких дерев не вистачить.
• У воді деревина вільхи стає міцнішою, ніж на повітрі, тому її іноді використовують для виготовлення паль. Втім, більшою популярністю в цій справі користується модрина, яка у воді кам’яніє і стає ще міцніше.
