Найцікавіші факти про вільху

Вільха (лат. Alnus) – один із шести родів сімейства березових (Betulaceae), до якого належить 46 визнаних видів листяних дерев та чагарників. В Україні ростуть чорна вільха (Alnus glutinosa), біла вільха (Alnus incana) та гірська або зелена вільха (Alnus viridis).

Рід включає 46 визнаних видів, які в основному поширені в північних помірних районах Землі. Вони характеризуються чоловічими квітками, скупченими у звисаючі китиці, які витягуються в довжину від 5 до 10 сантиметрів в період цвітіння.

Жіночі квіти не мають оцвітини, вони зібрані в сережки, які згодом дерев’яніють, як шишки, спочатку вони зелені, а потім коричневі. Листя (а іноді й гілки) є їжею для різних метеликів і молі.

Більшість паль, на яких побудована італійська Венеція, зроблені з вільхи. Стружка певних видів вільхи використовують для копчення різних продуктів харчування, особливо лосося та інших морепродуктів. З деревини чорної вільхи роблять скрині, музичні інструменти, олівці, сабо тощо.

Цікаві факти про вільху

Вільха зелена (Alnus viridis), Бернер Оберланд, Німеччина.

• Всього існує, за різними даними, від 23 до 46 видів вільхи в залежності від класифікації – ботаніки сперечаються на цю тему й досі. Деякі з них ростуть і в Україні, складаючи пристойну частину широколистяних і змішаних лісів. В цілому, більшість з них росте тільки в Північній півкулі Землі, і тільки в помірному кліматі.

• Вільха дає життя безлічі видів грибів. Деякі з них існують з нею в симбіозі, і ростуть поблизу від неї. Інші ж виростають на пнях і повалених стовбурах цих дерев, харчуючись залишками поживних речовин, в них містяться.

• Деревина вільхи не відрізняється міцністю, а тому майже не застосовується при будівництві. Але вона красиво виглядає, тому її іноді використовують для оздоблювальних робіт, причому як внутрішніх, так і зовнішніх, оскільки води і вологи вона не боїться. А отримане зі спаленої вільхової деревини вугілля в минулому використовувалося для виготовлення пороху.

• Вільха чорна і вільха сіра використовуються в медицині України та інших країн Європи. У хід йдуть в основному їх кора і листя, на основі яких виготовляють відвари і настоянки. Вони надають кровоспинну, протизапальну і антибактеріальну дію в залежності від конкретного препарату і способу його застосування.

• В минулому це дерево використовувалося для фарбування шкіри і текстилю. З кори вільхи можна отримати барвники червоного, чорного і жовтого кольорів. У сучасному світі, правда, вигідніше і простіше використовувати синтетичні барвники, а не натуральні.

• Це дерево здатне рости на бідній землі, битком набитою камінням. Завдяки подібній невибагливості вільху в різних країнах використовують для озеленення схилів – це не тільки прикрашає їх, але і зміцнює грунт, зводячи до мінімуму ймовірність зсувів.

Жіночі сережки вільхи. Парк Рок-Крік, Вашингтон, округ Колумбія, США.

• В середньому вільха живе 80 – 100 років, тобто – трохи в порівнянні з деякими іншими деревами на зразок сосен або секвої. Однак є і екземпляри, чий вік вже давно перевалив за 300 років, причому вони досі ростуть, і, здається, навіть не думають зупинятися.

• Плоди вільхи, з ботанічної точки зору, є горіхами. Правда, ніякого застосування у них немає, оскільки діаметр їх не перевищує 2 – 3 міліметри, та й їсти їх не можна. Тисяча таких горішків важить від 0,7 до 1,5 грама, а в одному їх кілограмі число горішків перевищує 900 000.

• Листя вільхи дуже багате білками, вміст яких доходить до 20%. З цієї причини воно використовується в якості корму для сільськогосподарських тварин, зокрема, для овець. Точніше, в якості добавки до корму, оскільки заготовити потрібну кількість листя просто неможливо, тут ніяких дерев не вистачить.

• У воді деревина вільхи стає міцнішою, ніж на повітрі, тому її іноді використовують для виготовлення паль. Втім, більшою популярністю в цій справі користується модрина, яка у воді кам’яніє і стає ще міцніше.