Що може бути простіше одноразового паперового стаканчика? Ми кожен день кілька разів використовуємо його і без жодного жалю викидаємо в сміттєвий ящик. Паперові стаканчики – це вид одноразового посуду, який широко використовують у закладах швидкого харчування.

Матеріал сучасного паперового стаканчика для напоїв містить також пластик, що вистилає його внутрішню поверхню з метою герметичності, тому поряд з пластиковим одноразовим посудом, будучи сміттям, потребує спеціальної переробки. Одноразові стаканчики не миють, а викидають після використання. Дивно, що з їх походженням пов’язана безліч цікавих історій.

Стаканчик – як засіб від епідемії

Поява одноразового стаканчика була пов’язана з міркуваннями гігієни та безпеки. У минулому столітті в Америці у всіх школах та інших закладах були встановлені «громадські поїлки». Вони представляли собою бочку з водою, до якої була прив’язана металева кружка.

Кожен міг підійти в будь-який час і попити з неї. Сьогодні таке важко уявити, проте раніше це було в порядку речей. Спільне використання посуду призводило до епідемій. Лікарі почали бити на сполох.

І ось у 1911 році один тямущий студент придумав вихід із цієї ситуації. Він запропонував пити зі згорнутого паперового конуса. Це і був перший у світі паперовий стаканчик. Потім його форму вдосконалили, додавши денце, а сам винахід запатентували.

Цікаво, що поява одноразових стаканчиків не була зустрінута з ентузіазмом. Позбутися старих звичок було важко. Засоби масової інформації почала серйозну кампанію проти загальних кухлів.

Було видано безліч страхітливих листівок. У газетах і журналах писали страшні історії і розміщували лякаючі картинки, наприклад – залізний кухоль з громадських поїлок зображували у формі черепа.

У школах ввели урок, на якому вчили дітей складати одноразовий стаканчик зі звичайного аркуша паперу. А Міністерство охорони здоров’я заборонило використовувати багаторазові кружки в громадських місцях.

Зростання популярності стаканчиків з паперу

Першим замовником на паперові одноразові стаканчики стала залізниця, щоб пропонувати пасажирам прохолодні напої під час подорожі.

Ще більшу популярність отримали одноразові стаканчики завдяки закладам швидкого харчування «McDonalds». Перед Першою світовою війною у зв’язку з розвитком автомобільного транспорту з’явилося безліч придорожніх кафе.

Однак використовувати в них багаторазовий посуд було дуже незручно. «McDonalds» навіть закрив свій ресторан в Каліфорнії, а коли відкрив його заново через півроку, то звичайного посуду в ньому вже не було. Страви подавалися в паперових контейнерах, а напої – в одноразових стаканчиках.

Стаканчики на війні

Під час Другої світової війни виробництво одноразових стаканчиків побило всі рекорди. Наприклад, у 1942 році половина всього паперового посуду йшла на військові потреби.

Його використовували на військових базах, в госпіталях, в бомбосховищах і т.д. Дійшло до того, що американці, щоб підтримати армію, почали в побуті знову використовувати багаторазовий посуд, щоб одноразовий направити солдатам.

Коли придумали біорозкладаний пластик?

Новий біорозкладаний матеріал «MaterBi» був запатентований у 1995 році в Італії. Його основу становить суміш кукурудзяного крохмалю, полікапролактону і полівінілового спирту. Цей матеріал використовують для виробництва різних виробів – від мішків до ручок. Такі «крохмальні» вироби можуть служити місяці, а в деяких випадках навіть роки. Так, наприклад, в австрійських і шведських ресторанах «Макдоналдс» звичні нам пластикові виделки і ножі замінили на «крохмальні».

Крім целюлози і крохмалю, для виготовлення біорозкладаних пластмас намагаються використовувати пектин, полісахариди і рапсову олію, які дозволяють створити полімер, схожий з поліуретаном і іншими матеріалами.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!