Обліпиха – найцікавіші факти

Обліпиха (лат. Hippophae) – рід рослин з сімейства Маслинкові (Elaeagnaceae), до якого належить сім видів декоративних та корисних чагарників і дерев, поширених переважно в Китаї, Індії, Пакистані та у Тибеті. Деякі види обліпихи широко росповсюджені в Сибіру. Інші назви рослини – щець, облепіха.

Вид під назвою обліпиха звичайна (Hippophae rhamnoides; застаріла назва – обліпиха крушиновидна), крім Азії, росте також і в Європі. В Україні цей вид в природному стані зустрічається в Одеській області в дельті річки Дунай, створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Крім того, обліпиха звичайна культивується по всій території України в полезахисних смугах, в парках і садах, а також в захисних насадженнях уздовж доріг.

Цікаві факти про обліпиху

• Обліпиха може бути як чагарником, так і деревом – все залежить від умов зростання. Якщо обліпиху не підрізати, і у неї буде простір для зростання, то у рослини є всі шанси вирости і перетворитися на дерево, досягнувши при цьому значної висоти в 12 – 15 метрів. Але, оскільки вирощують обліпиху здебільшого з декоративними цілями або заради ягід, її регулярно підрізають, так що вона перетворюється на чагарник.

Плоди обліпихи звичайної, Німеччина.

• Існує сім визнаних видів обліпихи, з яких найбільш поширені два види – обліпиха звичайна і обліпиха верболиста, але й остання з них практично невідома за межами Бутану, Непалу і гірських районів Індії. А ось її «звичайні» родичі, ті самі, що вам, можливо, доводилося бачити де-небудь в селі, давно вже поширилися по всій Євразії.

• Про цілющі властивості обліпихи писали ще давньогрецькі лікарі і вчені більше 2 тисяч років тому. В сучасній медицині вона служить сировиною для виготовлення противірусних препаратів, а обліпихова олія є відмінним засобом проти лишаїв, опіків, обморожень, тріщин та інших пошкоджень шкіри, а також багато чого ще.

• Декоративне значення обліпихи нітрохи не менше лікарського, її часто висаджують або просто на садових ділянках, або уздовж парканів, перетворюючи на живу огорожу. Обліпихові кущі добре розростаються, до того ж – на них повнісінько довгих і гострих колючок.

• Цікаво, що обліпиха особливо широко росповсюджена в Сибіру. Вона відрізняється морозостійкістю, а тому без проблем переносить холоди до -45 °C, і росте навіть в зоні вічної мерзлоти, тому що коріння її заглиблюються в землю всього на 30 – 40 сантиметрів.

• Всі, кому доводилося їсти обліпиху, напевно пам’ятають її різкий кислий смак. Але вона буває і солодкою! Секрет простий – щоб ягоди були солодкими, збирати їх треба після перших морозів. Правда, до цього моменту неабияку частину ягід можуть з’їсти птахи, які охоче ними харчуються.

Лікер, желе і сік з обліпихи (острів Хіддензее, Німеччина).

• Згадана вище обліпиха верболиста культивується непальцями і бутанцями, і її листя використовуються для заварювання напою на зразок чаю. Плоди теж не пропадають, їх товчуть в однорідну масу, яку потім застосовують для полірування металевих виробів.

• Обліпихова олія дійсно неймовірно корисна, але процес її отримання досить складний. Тому найчастіше плоди цього дерева обробляються іншими рослинними оліями, наприклад – оливковою або соняшниковою. У подібному продукті, який теж буде називатися «обліпиховою олією», вміст олії саме обліпихи рідко перевищує 10 – 15%, і її корисність, відповідно, набагато нижче.

• Олія з обліпихи використовується в косметології, зокрема, її наносять на шкіру для того, щоб наситити її корисними речовинами. Але на обличчя і на інші видні частини тіла наносити обліпихову олію потрібно з обережністю, оскільки вона багата каротиноїдами, що мають яскраво виражений помаранчевий колір. Через необережне застосування можна легко надати власній шкірі дивний помаранчевий відтінок.

• Деяким людям запах обліпихи нагадує аромат свіжих ананасів. Це випадкова схожість – загальні елементи і там, і там є, і вони дуже корисні, але при цьому запаху самі по собі вони не мають.