Нікколо Паганіні (Генуя, Італія, 27 жовтня 1782 – Ніцца, Франція, 27 травня 1840) – італійський скрипаль, альтист, гітарист і композитор. Він був найвідомішим скрипалем-віртуозом свого часу, і залишив свій слід в музиці як один із стовпів сучасної скрипкової техніки. На концертах він грав лише ті твори, що створив сам.

Техніка гри Паганіні досі залишається великою загадкою. Для її вирішення було висунуто багато гіпотез. Лікарі виявили у нього увігнуту ключицю, яка дозволяла йому краще тримати скрипку, а також надмірно розвинені пальці.

Ходили навіть чутки про іншу конструкцію його рук, а також про інше поводження зі смичком та про особливе налаштування скрипки і навіть про стосунки з дияволом. В даний час розглядається гіпотеза про те, що він страждав від синдрому Марфана, генетичного захворювання, симптомами якого є довгі «павукові» пальці та надмірна рухливість суглобів.

Найцікавіші факти про Паганіні

Скрипаль Нікколо Паганіні, 1819 рік. Художник Жан Огюст Домінік Енгр. Лувр, Париж, Франція.

• Син портового вантажника, Паганіні, завдяки своєму таланту зміг стати бароном і заробив кілька мільйонів франків. Коли хлопчику виповнилося п’ять років, батько, помітивши здібності сина, почав вчити його музиці – спочатку на мандоліні, а з шести років – на скрипці.

• Шлях до слави у Паганіні не був безперешкодним. З дитинства йому доводилося терпіти тиранію батька, який змушував його займатися музикою цілими днями, не дозволяючи виходити на вулицю. Від нестачі кисню, руху та надмірних навантажень хлопчик впав у каталептичну кому. Батьки вважали його померлим і мало не поховали. Після хвороби він не залишив занять, і незабаром слава про талановитого скрипаля вийшла далеко за межі Генуї.

• Вже у 8 років Паганіні написав скрипкову сонату та кілька важких варіацій. У юному віці він створив більшу частину своїх знаменитих каприччіо, які досі залишаються унікальним явищем музичної культури. У грі на скрипці Нікколо був справжнім віртуозом. Швидко освоївши традиційну техніку, він почав експериментувати: імітував спів птахів та людський сміх, звучання флейти, труби, ріжка, мукання корови, застосовував різноманітні звукові ефекти.

• Юного віртуоза хотіли віддати у навчання знаменитому скрипалеві Алессандро Ролла. Того дня, коли батько і син Паганіні відвідали Ролла, останній був хворий і не збирався приймати нікого. У кімнаті поруч із спальнею хворого на столі лежали ноти концерту, написаного Ролла, та скрипка. Нікколо взяв інструмент і зіграв із аркуша твір, створений напередодні. Здивований Ролла вийшов до гостей і, побачивши, що його концерт грає хлопчик, заявив, що вже не може навчити його нічому.

• Якось Паганіні уклав парі про те, що зможе диригувати оркестром за допомогою скрипки, на якій будуть лише дві струни. Йому вдалося не лише виграти парі, а й справити враження на сестру Наполеона – Елізу Бонапарт. Вразлива корсиканка від захвату знепритомніла. Так почався їхній роман. Нікколо отримав титул «придворного віртуоза» і був призначений капітаном особистої гвардії княгині.

• Гра на двох струнах не стала межею можливостей Паганіні: у день народження Наполеона він перевершив самого себе, зігравши на одній струні. До Елізи скрипаль швидко втратив інтерес і захопився іншою сестрою Бонапарта – Поліною Боргезе. Їхній зв’язок був таким же недовгим.

• Так само легко, як жінок, Паганіні підкорював міста та країни. Йому аплодували в Італії, Австрії, Німеччині, Франції, Великій Британії. До речі, у Німеччині він купив собі титул барона, який передавався у спадок.

• Сина Паганіні звали Ахілл, дитину великий музикант виховував сам, відсудивши його у матері Антонії Б’янкі. Бажаючи забезпечити сину гідне майбутнє, він вимагав собі величезні гонорари, тож після смерті його спадок становив кілька мільйонів франків.

• Після концерту у Відні один із слухачів стверджував, що бачив, як за спиною музиканта стояв диявол і водив його рукою зі смичком. Журналісти підхопили цю новину і повідомляли її цілком серйозно.

• На численних карикатурах Паганіні зображували потворним, а у газетах його характеризували як жадібну, скупу і дріб’язкову людину. Заздрісники та вороги розпускали про нього безглузді чутки. Погана слава супроводжувала його скрізь і завжди.

• Нікколо Паганіні був масоном. Він написав масонський гімн і виконав його у ложі Великого Сходу Італії. Документи товариства також підтверджують його приналежність до масонів.

Могила Нікколо Паганіні, кладовище Віллетта, Парма, Італія.

• Незважаючи на те, що скрипаль вдавався до допомоги іменитих лікарів, він не міг позбутися численних недуг. Маестро помер у віці 57-ми років у французькій Ніцці. Причиною стало вроджене аутоімунне захворювання.

• Після смерті Паганіні єпископ Ніцци звинуватив знаменитого скрипаля в єресі та заборонив церковне поховання його останків. Тіло забальзамували і кілька разів перевозили в різні схованки. Поховання сталося лише через 56 років після його смерті, коли папа римський Пій IX скасував суворе рішення єпископа Ніцци, і очевидці стверджували, що з могили долинали звуки скрипки. Так навіть після смерті геніальний скрипаль залишався предметом чуток та легенд.

• Свою улюблену скрипку роботи Джузеппе Гварнері віртуоз заповідав рідному місту Генуї (маестро не хотів, щоб на ній хтось грав після його смерті). Пізніше інструмент отримав ім’я «Вдова Паганіні». А загалом він мав велику колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були музичні інструменти роботи Аматі та Гварнері (родини італійських майстрів смичкових музичних інструментів XVI – XVIII ст.), Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці тощо.

• 2859 Паганіні – таку назву має астероїд, названий на честь музиканта. Це астероїд головного поясу (між орбітами Марса і Юпітера), що обертається навколо Сонця за 3,35 року на середній відстані 2,24 а.о. Відкритий 5 вересня 1978 року. Інше позначення – 1978 RW1.

***На верхньому фото: Портрет Нікколо Паганіні, 1832 рік. Художник Ніколя Есташ Морен. Туринська академія наук.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!