Їжа і напоїДодано - 16.04.2022   Автор - admin

---

Прянощами називають частини рослин, які мають специфічний смак і аромат. Їх додають у страви у невеликих кількостях для поліпшення смаку або запобігання від псування. Всі відомі нам прянощі мають виключно рослинне походження.

Історики стверджують, що прянощі і спеції люди почали застосовувати набагато раніше, ніж сіль. Пояснюється це тим, що в більшості регіонів вони були більш доступні.

Найцікавіші факти про прянощі

• Шафран – одна з найдорожчих прянощів в світі. Вартість одного кілограму складає кілька тисяч доларів. Для виготовлення використовують рильця квіток шафрану посівного. Причому, в кожній квітці всього три рильця. Для виготовлення кілограму необхідно вручну обробити сотні тисяч квіток. Потім рильця сушать на повільному вогні. Найменша помилка – і вся партія виявляється зіпсованою. До речі, шафран був здавна відомий в нашій країні. На Русі його додавали в тісто і кутю. У Середньовіччі за підробку шафрану карали так само, як і за фальшивомонетництво – засуджували до страти.

• Кориця – одна з найдавніших спецій, які люди почали вживати в їжу. Про неї згадується ще в Старому Завіті. Виготовляють корицю з кори невеликого вічнозеленого деревця, що росте на Шрі-Ланці та в Індії. Португальці, що завоювали Цейлон (зараз Шрі-Ланка) на початку XVI століття, на ціле століття стали монополістами в торгівлі цією цінною пряністю.

• В середині XVII століття португальців витіснили з Цейлону голландці. І відразу ж обклали місцеве населення особливим податком: кожен чоловік від 12-ти років і старше, що проживає на острові, повинен був заготовити для колонізаторів не менше 28-ми кілограмів кориці на рік. У зв’язку зі зростаючим попитом на корицю в Європі, податок постійно збільшувався.

• Екзотичні прянощі були неймовірно дорогими в Європі. Часто їх обмінювали на золото у співвідношенні 1:1. Для багатьох європейців щоденники венеціанського торговця Марко Поло були цінні тим, що в них докладно описані землі, де можна знайти прянощі. Саме за ними відправився в Індію і Христофор Колумб. Але замість Індії відкрив, сам того не підозрюючи, новий континент, який пізніше був названий Америкою.

• Батьківщиною дикоростучої ванілі є Південна Америка. Цю пряність додавали в свої напої ацтеки задовго до появи європейців. А деякі індіанські племена використовували ваніль в якості грошей. Але в даний час світовий центр виробництва ванілі знаходиться вже не в Південній Америці, а на острові Мадагаскар. Натуральна ваніль дуже дорога, тому що обробляють її вручну. Тому частіше використовується штучний замінник.

• На Русі прянощі були відомі з давніх часів. Свідченням цього є той факт, що в літописах за 1128-й рік наводиться рецепт збитню – традиційного слов’янського напою, коли про чай наші предки ще й не чули. До складу збитню входили корінь імбиру, кориця, гвоздика і мускатний горіх.

• У Європі в середні віки перець цінувався дорожче золота, його можна було вважати стійкою валютою. Досить навести один показовий приклад: у XIII столітті жителів французького міста Безьє звинуватили у вбивстві віконта Роже. Городян засудили до величезного штрафу, вони повинні були виплатити три фунти перцю. У той час заможних європейських купців називали «мішком з перцем».

• Згідно з древнім індійським вченням, кмин, гвоздика і кориця можуть позбавити людину від страху. Імбир і фенхель – від заздрості і гніву. А ось людську жадібність найкраще лікувати кмином, перцем, кардамоном і імбиром. Індійці знаються на прянощах, без них не обходиться жодна страва місцевої кухні.

• Гвоздику в Європі частіше використовували як ліки, а не приправу для страв. Наприклад, вважалося, що намисто з квітів допоможе людині вберегтися від чуми, а відвар гвоздики є надійним захистом від холери.

• Молуккські острови європейці частіше називали Островами прянощів. Звідси вивозили мускатний горіх, а найбільші плантації знаходилися на острові Рун, площа якого менше 5-ти квадратних кілометрів. У XVII столітті за острів вели запеклу боротьбу Англія і Нідерланди.

• А у Франції фунт мускатних горіхів можна було обміняти на корову. До речі, до кінця XVIII століття французькою Палатою мір і ваг управляли купці, які торгували прянощами. Вони володіли найбільш точними вагами.

• Акціонери Голландської Ост-Індської компанії отримували величезні прибутки. Нерідко річний дохід в десятки разів перевищував суму початкового внеску. Тільки в XIX столітті, коли сформувався світовий ринок, прянощі перестали бути розкішшю, доступною лише еліті. Придбати їх міг кожен охочий за помірною ціною.

• Прянощі згадуються в знаменитому Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона. Укладачі рекомендували купувати їх в цілісному вигляді, а не в перемеленому, щоб уникнути сторонніх домішок, які додають недобросовісні торговці.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!