Вікінги – найцікавіші факти

Вікінги (норв. Vikingene; данськ. Vikinger; швед. Vikingar) – скандинавські воїни, які з VIII століття здійснювали далекі експедиції торгівельного, грабіжницького або поселенського характеру.

У Франції та Англії вікінгів називали норманами; греки та східні слов’яни – варягами.

Організаторами експедицій до країн Західної Європи були данські і норвезькі нормани, а також жителі сучасної південної Швеції (провінції Богуслен, Галланд, Уппланд, Сконе і Блекінге).

Шведські нормани, переважно свеї і гети, організовували експедиції до країн, що були розташовані на схід і південь від їхньої батьківщини, досягаючи Камської Болгарії, Київської Русі, Візантії і навіть Багдадського халіфату. Вікінги також дісталися до Північної Америки задовго до Колумба. Вони допливли до півострова Лабрадор – Вінландії (східне узбережжя Канади).

Довгі мечі вікінгів. Знімок зроблений у Vikingermuseum в Хайтабу (Хедебю), Німеччина.

В даний час прийнятною вважається гіпотеза шведського вченого Ф. Аскеберга, який вважає, що термін «вікінг» походить від дієслова vikja – «повертати», «відхилятися». Вікінг, за його тлумаченням, це людина, яка поплила з дому, покинула батьківщину, тобто – морський воїн, пірат, який пішов у похід за здобиччю.

Цікаво, що в древніх джерелах цим словом частіше називали саму експедицію – грабіжницький похід, ніж людину, що бере в ній участь. Причому чітко розділялися поняття: торговельна експедиція і грабіжницька експедиція.

Відзначимо, що в очах самих скандинавів слово «вікінг» також мало негативний характер. У ісландських легендах (сагах) XIII століття вікінгами називали неприборканих і кровожерливих людей, що займалися грабунком і піратством.

Цікаві факти про вікінгів

• Всупереч розхожому стереотипу, вікінги ніколи не носили рогатих шоломів, оскільки вони просто непрактичні. Зображення воїнів в таких шоломах зустрічаються в древніх малюнках, але, ймовірно, рогаті головні убори використовувалися лише з ритуальними цілями. В цілому ж, у вікінгів не було якогось єдиного стандарту «уніформи», так що кожен воїн одягався, як хотів, і бився, чим хотів.

• Для жителів південної Європи вторгнення вікінгів, що почалися у IX столітті, стали несподіванкою ще й тому, що їх судна були здатні не тільки ходити по морю, а й підніматися вгору по річках вглиб материка. Чисто конструктивно – дракари дуже прості, і потужний шторм легко міг їх потопити, але це не заважало вікінгам, веденим жагою наживи, ризикувати життям у далеких заморських походах.

• Історичними передумовами до формування культури скандинавських вікінгів стала убогість земель, на яких вони проживали – обробляти їх з примітивним рівнем технологій тисячу років тому було неймовірно важко. Тому вони і почали ходити у військові походи, щоб відняти у інших все те, що їм було необхідно. Спершу вони грабували своїх найближчих сусідів, але потім стали йти все далі і далі на захід і південь.

Колонія вікінгів у Л’Анс-о-Медоуз (сучасна реконструкція), Ньюфаундленд, Канада.

• IX століття стало епохою лих в історії Британських островів, коли напівлегендарний конунг Рагнар Лодброк загинув під час одного з набігів на них. Тоді його сини зібрали безпрецедентно величезне військо, яке в європейській історіографії отримало назву «Велика язичницька армія». Військо вікінгів, мстячи за Рагнара, за кілька років завоювало і розграбувало більшу частину Англії, заливши її річками крові. Пізніше скандинавські ярли (вищий титул в ієрархії середньовічної Скандинавії) звернули свої погляди на Францію та Іспанію.

• Існує ряд доказів того, що вікінги відвідували Північну Америку за 500 років до Христофора Колумба. Так, на території сучасної Канади виявлені залишки їх поселення! Як вдалося встановити історикам, досить великий загін скандинавів перетнув Атлантичний океан приблизно у 1000 році, діставшись півострова Лабрадор, після чого влаштувався на острові Ньюфаундленд.

• Всі фінансові взаєморозрахунки і торгівлю між собою вікінги вели або за допомогою натурального обміну, або користуючись монетами. Але своїх грошей у них ніколи не було, тому вони використовували монети самих різних країн, що були награбовані у військових походах. Номінал їх не мав ніякого значення, цінувався лише сам метал, з якого вони були виготовлені.

Дракар (сучасна реконструкція). Музей кораблів вікінгів у Роскілле, Данія.

• Дослідження курганів і археологічних поселень вікінгів показали, що середня тривалість життя у них не перевищувала 40 років. Настільки низька цифра обумовлена їх войовничим способом життя (отримані в бою рани не сприяють міцному здоров’ю), суворим кліматом, вкрай примітивною медициною і недоліками нормального харчування.

• Також археологи стверджують, що у всіх вікінгів стан зубів був жахливим. Причиною цього був хліб, що становив пристойну частину їх раціону. У ньому був високий вміст погано перемелених зерен, і така груба їжа приводила до того, що зуби швидко сточувалися.

• Вищезгадана «Велика язичницька армія» була, скоріше, винятком – зібрати дійсно велике військо вдавалося мало кому з конунгів. Суспільство вікінгів було досить роз’єднаним, і між собою вони воювали практично постійно.

• Військова наука у них була розвинена посередньо, незважаючи на всю їх войовничість. Тактика у вікінгів була вкрай примітивною, і вони не вміли вести продуманих битв, зазвичай вступаючи в одиночний бій і прагнучи здолати ворогів за рахунок особистих навичок кожного окремого воїна. У зіткненнях з арміями європейських королів вікінгам допомагав ще й психологічний ефект: солдати, які звикли до більш-менш цивілізованих битв, просто боялися «дикунів», які воліли битися не строєм проти строю, а поодинці.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!