Історія появи салату “Цезар”

Класичний салат "Цезар" з куркою

Салат «Цезар» вже не одне десятиліття є однією із найзнаменитіших страв північноамериканської кухні. Щоправда, незважаючи на це, в Україні популярність він набув відносно недавно. Батьківщиною салату можна вважати Північну Америку, так що до великого римського диктатора Гая Юлія Цезаря жодного відношення він не має. Зате має до приголомшливого кухаря Цезаря Кардіні, який жив і працював у США та Мексиці.

Після Першої світової війни емігрант Кардіні відкрив власний готель із рестораном у мексиканському містечку Тіхуані (на кордоні зі США) і назвав його «У Цезаря». Це було практичне єдине місце, де можна було знайти спиртні напої – в Америці тоді діяв сухий закон. Чи варто говорити, що завдяки цьому заклад набув успіху.

Салат "Цезар" з креветками
Салат “Цезар” з креветками.

За легендою, вперше цей салат був приготовлений у день, коли ресторан був переповнений, а продуктів для приготування навіть простої страви вже не залишалося. Так це було чи ні, достеменно невідомо, але, як би там не було, основними інгредієнтами для салату стали салатне листя, пшеничні крутони, сир Пармезан та спеціальний соус.

За версією Паризького Епікурейського товариства він був визнаний найкращим рецептом Америки за останні півстоліття, а кому, як не «епікурейцям» розбиратися в добрій їжі. Цього року улюбленому багатьма салату виповнюється 100 років, і ми вирішили розібратися, як цей експрес-салат став тим самим Цезарем, як приготувати класичний Цезар і які варіанти можуть бути ще.

Отже, вищезгаданий ресторан «У Цезаря» був третім за рахунком подібним закладом Кардіні. Щоправда, перші два, які знаходилися в інших містах, були абсолютно провальними. Але заповзятливий італієць зрозумів, що на тлі алкогольного голодування всієї країни відкритий ресторан на кордоні з Мексикою, де сухий закон не діяв, принесе йому успіх. І він не помилився: так, про високу кухню не йшлося, але наявність спиртних напоїв у меню перекривали цей маленький недолік, від відвідувачів не було відбою.



Тіхуана, що розташована неподалік американського Сан-Дієго, була улюбленим місцем кіношників з Голлівуду, бізнесменів та каліфорнійської «золотої молоді» тих часів. Все трапилося під час найбільшого американського свята – Дня незалежності. 4 липня 1924 року до ресторану прибула рекордна кількість відвідувачів. Алкоголь лився річкою, всі веселилися і начебто все було добре, ось тільки господар ресторану, який не розраховував на такий ажіотаж, з жахом виявив, що продуктів залишилося зовсім мало.

Довелося «пошкрябати по засіках», в яких виявилося таке: яйця, салат-ромен, пшеничний хліб, лимони, сир пармезан, оливкова олія, вустерський соус і трохи часнику. «Негусто» – подумав, мабуть, Кардіні, але виходу не було. Пообіцявши відвідувачам нову «страву від шефа», заповзятливий італієць підсмажив сухарики з хліба, нарвав листя салату, приготував соус з продуктів, що залишилися: оливкова олія, лимонний сік, вустерський соус і яєчний жовток – і посипав усе тертим пармезаном. А часником він натер стінки миски, у якій змішував інгредієнти.

Салат "Цезар" з грибами
Салат “Цезар” з грибами.

Але салат сподобався відвідувачам, та так, що популярність цього місця відразу зросла. Окрилений успіхом італієць після скасування «сухого закону» відкрив ресторан у Лос-Анджелесі, і ось вже зірки Голлівуду та інші знаменитості спеціально їдуть до «синьйора Чезара», щоб скуштувати модний диво-салат і вигукнути «Аве, Цезар!». Серед гостей виявилися і європейські аристократи, зокрема, Волісс Сімпсон, дружина англійського короля Едуарда VIII, який зрікся престолу заради шлюбу з нею. Може вона й позбавила Британію короля, зате привезла рецепт салату «Цезар» до Європи.

Однак, як це часто буває із уславленими винаходами, не обійшлося без скандалів у пресі. Через деякий час, кухар Лівіо Сантіні з обуренням заявив журналісту «San Diego Union-Tribune», що він 18 років працював у ресторані «Caesar’s Place» і в складній ситуації виручив шефа, приготувавши салат за рецептом своєї мами. А підлий Цезар привласнив рецепт і дав йому своє ім’я. Тепер вже ніхто не підтвердить, як там було насправді: чи заздривив Сантіні чужому успіху, чи то й справді Цезар Кардіні образив кухаря. Раз на сторінках кулінарної історії залишився Цезар, так тому й бути! Головне, що салат виявився настільки простим і смачним, що швидко розійшовся ресторанами Америки, а потім і за її межами.



Оскільки класичний варіант салату дуже легкий, за весь час існування рецепту він набув різних інтерпретацій. Курка, горіхи, бекон, креветки, різні заправки – чого тільки не спадало на думку кухарям.

Найвідоміший варіант – звичайно ж, улюблений усіма салат Цезар із куркою. Цей варіант максимально наближений до оригіналу і відрізняється лише додаванням до страви білого м’яса.

Прижився і «Цезар» з пекінською капустою. Це, по суті, той самий салат «Цезар», тільки листя салату тут замінено на пекінську капусту.

Салат "Цезар" із сьомгою
Салат “Цезар” із сьомгою.

Салат «Цезар» із сьомгою – гідна альтернатива традиційній версії цього салату. Простий рецепт салату «Цезар» із сьомгою майже нічим не відрізняється від класичного, але смак зовсім інший.

Простий рецепт салату «Цезар із перцем» допоможе надати добре знайомій страві абсолютно нового, оригінального смаку. При цьому, ніяких додаткових калорій, що не може не потішити жінок.

У класичному варіанті «Цезар» складається майже цілком із салатного листя. Але є варіанти і «поситніші» – наприклад, простий рецепт салату «Цезар» із шинкою.

Оригінальний рецепт салату «Цезар» з ананасами та курячим м’ясом – для тих, хто любить ризикувати та експериментувати на кухні.

Простий рецепт салат «Цезар з кальмарами» допоможе урізноманітнити смак цієї класичної страви. Прекрасно підійде для полуденку, легкого обіду чи романтичної вечері.

«Цезар з грибами» – відмінний варіант страви для тих, хто хоче їсти менше.



Як бачите, варіацій може бути багато. Все це, звичайно, вже не «Цезар» Кардіні, але хіба не імпровізуючи Цезар створив унікальний у своєму роді салат, який вже 100 років не може залишити байдужим навіть найдосвідченішого гурмана.

Салат «Цезар»: склад страви та імпровізації

У 1948 році Кардіні завбачливо запатентував рецепт, зафіксувавши склад салату «Цезар», чим забезпечив безбідне майбутнє своїх дітей та онуків. Однак у кулінарії все дуже хитко стосовно авторських прав, адже достатньо змінити 1-2 інгредієнти, щось прибрати та щось додати, щоб отримати страву, не обтяжену жодними патентами. Та й сам Цезар часом вносив елемент імпровізації у свій винахід.

У багатьох рецептах, які називають класичними, в інгредієнтах фігурують анчоуси, які розмелюють разом з іншими складовими соусу. Дочка Цезаря Кардіні, ділячись секретами батька, говорила, що він ніколи не клав анчоуси у салат, оскільки вони і так входять до складу вустерського соусу, що має ледь помітний «рибний» відтінок. А ось брат знаменитого шеф-кухаря Алекс Кардіні доповнив популярний салат цим інгредієнтом, незважаючи на протести родича, і назвав свій витвір «Салат авіатора». Щоправда, у цієї страви доля виявилася набагато скромнішою.

Готель і ресторан Caesar's
Готель і ресторан Caesar’s на Avenida Revolucion у Тіхуані, відкриті у 1920-х роках.

Щодо класичного «Цезаря», то за майже 100 років свого існування він неодноразово ставав приводом для змагань та конкурсів кулінарної майстерності, неодноразово потрапляв до «Книги рекордів Гіннеса». За версією Паризького Епікурейського товариства він був визнаний найкращим рецептом Америки за останні півстоліття. Це було понад 70 років тому (у 1953-му), але і досі «Цезар» зберігає звання найкращого салату Північної Америки. Так що, не одними бургерами та хот-догами славиться американська земля.

Класичний салат «Цезар» дуже легкий і не сказати, щоб ситний, тому популярності набули різноманітні варіації: салат «Цезар» з куркою, вареними яйцями, горіхами, беконом, «Цезар» креветками. Це ще півбіди, але кухарі-ентузіасти продовжують експериментувати і з заправками, замінюючи соус Кардіні на майонез, йогурт, сметану, вершки, гірчицю. Звичайно, творчість на кухні завжди вітається, але навряд чи можна назвати салат «Цезарем» лише за одну присутність у ньому сухариків.

Я не проти експериментів, але, з поваги до авторських прав Цезаря Кардіні, волію називати продукт гастрономічної імпровізації лише салатом за мотивами Цезаря, а не видавати його за оригінальний рецепт, ніби так і треба. Прикро, адже коли замовляєш у ресторані «Цезаря», очікуючи побачити гірку хрумкого листя салату-ромен з легкою фірмовою заправкою та рум’яними крутонами, а отримуєш порізану ножем пекінську капусту з вареними яйцями, заправлену майонезом. І зверху три сухарики з пачки «зі смаком бекону».


***На верхньому фото: Класичний салат “Цезар”.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися