Найцікавіші факти про Сонце

Сонце (лат. Sol) – зірка класу жовтих карликів, розташована в центрі Сонячної системи, в якій Земля та інші космічні об’єкти (включаючи інші планети, астероїди, метеорити, комети і космічний пил) обертаються навколо Сонця, яке становить близько 99,8% від загальної маси Сонячної системи і яке приблизно в 332 000 разів важче Землі.

Відстань між Сонцем і Землею становить приблизно 149 600 000 кілометрів (1 астрономічна одиниця), і його світло долає цю відстань всього за 8,3 хвилини. Сонячна енергія у вигляді сонячного світла підтримує майже все життя на Землі завдяки фотосинтезу та керує кліматом нашої планети.

Внутрішня будова Сонця.

Поверхня Сонця складається з водню (близько 74% від його маси, або 92% від його обсягу), гелію (близько 24% маси, 7% обсягу) і невеликої кількості інших елементів, включаючи залізо, нікель, кисень, кремній, сірку, магній, вуглець, неон, кальцій і хром. Сонце має спектральний клас G2V. G2 означає, що воно має поверхневу температуру приблизно 5780 К (5500 °C), що надає йому білий колір, який часто здається жовтим через атмосферну рефракцію при погляді на нього з поверхні Землі.

Коли у Сонця почне закінчуватися водневе паливо, воно переросте у значно більшу і яскравішу зірку, яку називають червоним гігантом. Врешті-решт воно скине свої зовнішні шари в космос. Від Сонця залишилось лише дуже щільна зірка, яку називають білим карликом, перш ніж воно остаточно охолоне, згасне і стане чорним карликом.

Цікаві факти про Сонце

• Як вже було сказано више, насправді наше Сонце білого кольору, хоч і відноситься до жовтих карликів. З космосу воно і в візуальному спектрі виглядає саме білим, як і більшість інших зірок у Всесвіті. Жовтим воно нам здається через те, що його промені заломлюються, коли проходять крізь атмосферу Землі. І саме атмосфера разом з магнітосферою захищає нас від смертельно небезпечної радіації, яку Сонце випромінює в простір. У космосі такого захисту немає, тому одним з основних завдань космічної біології є розробка ефективних методів боротьби з радіацією.

• На Сонце припадає 99,86 маси Сонячної системи, але в порівнянні з деякими іншими зірками воно здається мізерно маленьким. Наприклад, UY Щита, гіпергігант в сузір’ї Щита, віддалений від нас на 9500 світлових років, за розмірами перевершує наше світило у 2100 разів, а за обсягом – у 5 мільярдів разів. Для порівняння, якби UY Щита опинилася на місці Сонця, поверхня її фотосфери поглинула б орбіту Юпітера.

• Поверхня Сонця набагато холодніше, ніж його надра. Температура в центрі нашого світила становить, за оцінками сучасних вчених, близько 15 000 000 градусів, а температура поверхні – лише 5780 градусів, у 2600 разів менше. Навіть блискавки на Землі мають температуру вище, ніж температура сонячної поверхні, до 9500 градусів.

Еволюція зірки класу G на прикладі Сонця.

• Думки про те, що Сонце має кулясту форму, а Земля обертається навколо нього, висловлювалися вченими з глибокої давнини. Про це говорили Аристотель, Джордано Бруно, Микола Коперник, Галілей та інші великі уми. Але Ватикан офіційно визнав геліоцентричну систему світу вірною лише у 1992 році.

• Маса Сонця недостатня для того, щоб перетворитися в наднову, але воно постійно розширюється, оскільки в міру вигорання в ньому водню воно стає все більш гарячим. Приблизно через 1 100 000 000 років воно вже буде на 11% більше, ніж зараз, але при цьому температура сонячної поверхні виросте лише на кілька десятків градусів. Цього, втім, вистачить, щоб на Землі зникло все життя.

• Приблизно через 7,7 мільярдів років надра Сонця настільки розігріються, що водень почне горіти навіть в його оболонці. В результаті, наше світило перетвориться на червоного гіганта, збільшившись в розмірах приблизно у 256 разів. Світність його зросте у 2700 разів, але температура поверхні зменшиться вдвічі. Розширившись, Сонце поглине Меркурій, Венеру і Землю. На останній стадії свого життя воно почне пульсувати, і ці пульсації зірвуть з нього оболонку, яка перетвориться на туманність, а саме ядро зірки стане білим карликом, який буде повільно остигати.

Порівняння розмірів Сонця та планет Сонячної системи.

• Кожну секунду Сонце втрачає близько 4 260 000 тонн речовини, яка перетворюється на випромінювання. Але, враховуючи його величезну масу, ці втрати нікчемні, тому живе наша зірка вже близько 4,5 мільярдів років, а проживе ще вдвічі більше. Якщо, звичайно, наші уявлення про життєвий цикл зірок головної послідовності вірні.

• У Сонця є власне магнітне поле, але воно лише у 2 рази потужніше, ніж магнітне поле нашої планети. А ось гравітація на його умовній поверхні могутніше Земної приблизно в 28 разів.

• Сонце обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху так само, як наша планета обертається навколо нього. Тільки ось «рік» для нашої зірки триває набагато довше, повний оберт воно робить приблизно за 240 000 000 років. Перші динозаври на Землі з’явилися приблизно тоді, коли Сонце знаходилося в тій же точці своєї галактичної орбіти, що і зараз.

• Час від часу на Сонці відбуваються спалахи, при яких у простір виділяється жахлива кількість енергії, до 160 мільярдів мегатонн(!) у тротиловому еквіваленті. Людству енергії одного спалаху вистачило б при поточному рівні споживання електрики приблизно на 1 мільйон років. В результаті спалахів в простір випромінюється смертельно небезпечна радіація в невимовних кількостях, а на Землі виходять з ладу електроприлади.