Звірі і птахиДодано - 06.05.2023   Автор - admin

---

Вівця свійська (лат. Ovis aries) – жуйний ссавець, який зазвичай утримується як домашня тварина. Відноситься до роду Баранів (Ovis) підродини Козлові (Caprinae) сімейства Бикові (Bovidae) ряду Оленеподібні (Cerviformes). Зараз існує більше двох сотень порід овець, поширених по всьому світу, крім крайньої півночі.

Вони зустрічаються на луках і преріях, гірських пасовищах і тваринницьких фермах. Вага і розмір сильно відрізняються від однієї породи до іншої. Довжина середньої вівці становить 100-110 сантиметрів, а висота досягає 90-100 сантиметрів. Вага коливається від 90 до 150 кілограмів.

Розмножуватися вівці можуть вже у віці півтора років. Через 150 днів після спарювання самка зазвичай народжує одне ягня. Грудне вигодовування триває 4 місяці.

Вівця – рослиноїдна жуйна тварина: взимку тримається в загоні, живиться сіном і зерновими кормами із злакових рослин, навесні випасається на пасовищах. Це одна з перших одомашнених тварин для сільськогосподарських цілей. Вирощується для отримання вовни, м’яса і молока. Овеча шерсть використовується ширше, ніж шерсть будь-якої іншої тварини, і зазвичай її отримують шляхом стрижки.

Вівчарство практикується на більшій частині населеної людиною території Землі, і воно відіграло фундаментальну роль для багатьох цивілізацій. В сучасний час з вівчарством найбільш тісно пов’язані Австралія, Нова Зеландія, країни південної і центральної частин Південної Америки і Британські острови.

У вівчарстві використовується широкий набір характерних термінів, які іноді змінюються за регіональною та діалектною ознаками. Так, наприклад, група овець називається «отарою», дорослих самок називають «овечками», дорослого самця – «бараном», а молодого – «ягням». Існує також багато інших специфічних термінів, пов’язаних з різними фазами життєвого циклу овець, що позначають різні комбінації статі, віку, плодючості, стану здоров’я тощо.

Як ключова тварина в історії сільського господарства, вівця займає важливе місце в людській культурі. Ці тварини фігурують у багатьох міфологіях (наприклад, про золоте руно) і в основних релігіях. І в стародавніх, і в сучасних релігійних ритуалах деяких народів овець часто використовують як жертовних тварин.

Вівці – цікаві факти

• Як вже було сказано вище, на сьогоднішній день біологи нараховують понад 200 різних порід овець. Вважається, що вперше вівці були одомашнені близько 8 000 років тому в районі Месопотамії. Але у деяких джерелах зазначено, що це сталося приблизно 13 000 років тому. Поряд із собакою вівця стала однією з перших тварин, яких одомашнила людина.

• Вівці та кози є один одному далекими родичами (обидва види є частиною великого сімейства Бикових). У різні часи люди намагалися вивести гібрид, але потомство, що виходило, виявлялося безплідним.

• Прямокутні зіниці є у овець, кіз, мангустів, і навіть восьминогів. Горизонтально-витягнуті зіниці і бічне розміщення очей збільшують кут огляду, що дозволяє вівцям дивитися назад, не повертаючи голови, хоча густа шерсть може кут огляду зменшити.

• У деяких хребетних є вомероназальний орган. Він є навіть у багатьох тварин сімейства Бикових. Баран використовує вомероназальний орган для сприйняття феромонів овець та визначення тічних самок. У самок овець цей самий орган застосовується для розпізнавання своїх новонароджених ягнят.

• Дані цитогенетичного аналізу дозволяють припустити, що предком домашньої вівці був муфлон (Ovis ammon musimon). Вони мають однакову кількість хромосом. У вівці та муфлона по 54 хромосоми, тоді як в уріала (Ovis vignei; також потенційний предок домашньої вівці) 58 хромосом.

• За даними організації FAOCSD (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) найбільші поголів’я овець станом на 2019 мали Китай, Індія та Австралія. У Китаї налічувалося 163,5 мільйона овець, в Індії – 74,3 мільйона, в Австралії – 65,8 мільйона. Найбільшим світовим лідером з експорту вовни залишається Австралія.

• А найбільшим поголів’ям овець в Африці у 2019 році могли похвалитися Нігерія і Судан. У цих країнах налічувалося 46,9 і 40,9 мільйонів тварин відповідно.

• Аналогом звичного нам виразу «біла ворона» у деяких європейських мовах є вираз «чорна вівця».

• Уявний підрахунок овець через свою монотонність у народі використовується як один із способів швидше заснути.

• Вже наприкінці XIX століття вівчарство почало чинити величезний вплив на економіку Австралії. Дикі собаки динго, що дуже розплодилися, часто вбивали овець, завдаючи місцевим фермерам величезних збитків. У 1880-х роках зі схвалення уряду в південно-східній частині Австралії почалося будівництво найдовшого у світі сітчастого паркану завдовжки 5614 кілометрів. Паркан переривався лише в місцях перетину доріг. Будівництво цього сітчастого паркану було завершено у 1885 році. Примітно, що зі своїм призначенням ця конструкція впоралася – втрати овець від динго значно скоротилися.

• У середньовічній французькій комедії «Адвокат Патлен» заможний сукняр подав до суду на пастуха, який вкрав у нього овець. Під час засідання сукнороб забув про пастуха і почав обсипати докорами його адвоката, який колись не сплатив йому за сукно. Суддя ж перервав промову суконника фразою: «Повернемося до наших баранів». З того часу фраза стала крилатою і використовується у багатьох мовах світу.

• А ось знаменита приказка «витріщився, як баран на нові ворота» відноситься зовсім не до тварини. Ще багато столітть тому ассирійці, а потім греки і римляни, штурмуючи ворожі міста і фортеці, розбивали ворота важкою колодою з металевим набалдашником у вигляді баранячої голови. Таким чином, баран, який «дивився» на нові ворота, означав, що війська готові до штурму і цитадель буде взято.

• І на останок відзначимо, що вівці стали першими клонованими ссавцями, чий клон було отримано із соматичної клітини дорослої особини. Дата появи на світ клону (овечка Доллі) – 5 липня 1996 року.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!