Найцікавіші факти про Сенегал

Сенегал – незалежна держава в Західній Африці. Межує з Гамбією, Малі, Мавританією, Гвінеєю та Гвінеєю-Бісау. На заході омивається водами Атлантичного океану. Площа країни дорівнює 196 722 км², а населення, за оцінкою 2023 року, становить 18 384 660 осіб. Столиця – місто Дакар.
Більша частина Сенегалу є низовиною. Єдина примітна височина в країні – це відгалуження гір Фута Джалона (до 500 м) на південному сході країни. Низьке узбережжя Атлантичного океану позначене піщаними пляжами та має довжину понад 500 кілометрів. Сенегал поділений на 14 регіонів (названих за їхніми столицями), 45 департаментів і 103 округи.
Приблизно 70% активного населення працюють у сільському господарстві, а найприбутковішими культурами є арахіс, цукрова тростина, рис, бавовна та овочі. У промисловості зайнято близько 20 відсотків. Великою проблемою Сенегалу є надмірне безробіття, яке досягає майже 30%.
Цікаві факти про Сенегал

• Держава Сенегал з усіх боків оточує іншу державу, Гамбію, яка довгою вузькою смугою вдається углиб сенегальської території. Але при цьому Гамбія не є анклавом, оскільки з одного боку вона все-таки має вихід до моря.
• На заході Африки є річка під назвою Сенегал, на честь якої, власне, і назвали країну. Цією річкою якраз і проходить сенегальсько-мавританський кордон.
• Усі, напевно, чули про ралі «Париж – Дакар», найвідоміше у світі. Дакар – це сенегальська столиця, тому маршрут ралі пов’язує цю країну з Францією, столицею якої є Париж. Точніше, пов’язував – з 2009 року гонка проводиться, зокрема, і на інших континентах.
• Офіційною мовою Сенегалу є французька, яка дісталася місцевим жителям у спадок від колонізаторів – в минулому ця країна була колонією Франції. Але насправді, крім французької, тут використовують різні племінні мови та діалекти.
• За світовими мірками Сенегал дуже бідний, як і майже всі африканські країни. Близько половини населення тут не заробляє і 100 доларів на місяць, а зарплата 150 доларів вважається дуже хорошою.
• Громадського транспорту у Сенегалі практично немає. Все, що є – це маршрутки, обладнані з «древніх» мікроавтобусів, а також таксі, причому майже весь сенегальський автопарк знаходиться в такому стані, що їздити на цих машинах просто страшно. Втім, останніми роками тут потроху почали з’являтись і нормальні автобуси китайського виробництва.
• Століття тому, за часів активного освоєння Нового Світу, саме Сенегал був центром африканської работоргівлі. Сотні тисяч, а то й мільйони, невільників вирушали звідси за океан.
• Через стабільно високі прибережні хвилі сенегальські пляжі могли б бути дуже популярними у любителів серфінгу. Але в цій країні надто небезпечно, тож туристів тут не так вже й багато.

• Саме в Сенегалі у 1963 році було знято перший африканський фільм. Це була короткометражна кінострічка під назвою «Borom Street», яку знімали у Дакарі.
• Через сенегальські порти проходить величезний потік товарів у Африку. Моряки кораблів, що стоять у портах, ніколи не розслаблюються, бо ночами місцеві жителі часто намагаються забратися на борт, щоб чимось поживитися.
• Основу сенегальської кухні складають риба та рис. М’ясо тут майже не їдять через його дорожнечу, а ось з рибою проблем немає, її ловлять прямо тут, в Атлантичному океані.
• Столиця Сенегалу, Дакар, є найзахіднішою точкою Африки. Місто розташоване на півострові Зелений Мис, який далеко видається з материка в океан.
• Незважаючи на те, що Сенегал є частиною Африки, ночами тут буває досить холодно. Центрального опалення у місцевих будинках, зрозуміло, немає. Часто навіть шибки у вікнах відсутні.
• Рівень грамотності тут залишається одним із найнижчих у світі, читати та писати вміє менше половини місцевих мешканців. Особливо утруднений доступ до освіти у жінок. В цій країні, за статистикою, більш-менш грамотними є близько 50% чоловіків та 30% жінок.

• Багато сенегальських будинків розфарбовані дуже незвично – одна стіна у них чорна. Зазвичай у чорний фарбують стіну на сонячному боці, щоб будинок краще прогрівався.
• Рівень зараження ВІЛ у цій країні залишається одним із найнижчих в Африці, не перевищуючи 1%. Для порівняння, у Лесото та Есватіні (колишній Свазіленд) він, за деякими оцінками, давно вже перевищив 30%.
• У багатьох сенегальців у паспортах із різних причин не вказано дату народження. Більш того, змінити день та дату народження тут цілком офіційно можна за законом.
• Однією із найбільш цікавих сенегальських природних пам’яток є озеро Ретба. Воно відоме своїм рожево-червоним кольором води, обумовленим наявністю в ній великої кількості одноклітинних мікроорганізмів. Вміст солі у воді Ретби перевищує 40%, тож на берегах озера її видобувають у промислових масштабах.
• Сенегал – це єдина країна Західної Африки, в якій з моменту здобуття незалежності (1960 рік) не було військових переворотів. Втім, обстановку тут мирною все одно не назвеш. На південному заході держави вже давно йде збройний конфлікт, викликаний спробою одного із сенегальських регіонів, Казаманса, відокремитися та здобути незалежність. Бойові дії з різною інтенсивністю тривають із 1982 року.
• Тут усюди пісок. На узбіччях, на вулицях, у містах та за його межами – пісок скрізь хрумтить під ногами, лізе в ніс, у рот і регулярно виявляється в їжі.

• Сенегальці вважають, що козячі хвости приносять удачу. Часто можна побачити такі хвости прив’язаними, наприклад, до автомобілів. Втім, удача місцевим водіям точно не завадить, враховуючи їхній стиль водіння.
• Майже все населення Сенегалу (близько 94%) є прихильниками ісламу. На другому місці за кількістю стоять християни (здебільшого католики), яких налічується близько 5%.
• Стіни будинків та паркани в цій країні часто розфарбовані різноманітними графіті. Цікаво, що серед цих малюнків трапляються справжні шедеври.
• У Сенегалі досі практикується багатоженство. У багатьох чоловіків тут по 2-3 дружини, причому тут немає жодних законів, які б зобов’язували чоловіків утримувати своїх дружин.
• Замість тарілок у Сенегалі традиційно використовуються дошки, у яких видовбані поглиблення для їжі. Втім, глобалізація бере своє, і такі «дерев’яні тарілки» тут зустрічаються все рідше, тому що їх витісняє звичний посуд.

• Сенегальське населення є дуже молодим за світовими мірками. Згідно з результатами останнього перепису, більше половини місцевих жителів – молодше 18 років.
• Найпопулярніший напоєм тут є чай, до якого додають м’яту. Цікавий факт: чаювання тут довгі, і вони зазвичай починаються з гіркого чаю, але з кожною чашкою до нього додається все більше цукру.
• Ще однією визначною пам’яткою в Сенегалі є невеликий острів штучного походження, насипаний незліченними поколіннями рибалок з мушлів. На ньому, власне, і живуть лише рибалки.
• Економіка Сенегалу впала після здобуття країною незалежності у 1960 році. Взявши до рук владу, місцеві жителі вигнали європейців, а потім раптово з’ясувалося, що в країні не залишилося кваліфікованих фахівців.