Skip to content 
Гірчиця – вид харчової приправи з меленого насіння рослин гірчиці з додаванням оцту, солі, води, олії та спецій. Зазвичай пекуча і може викликати алергічну реакцію. Як приправа, гірчиця має в середньому близько 5 ккал на чайну ложку.
Смак і «пекучість» гірчиці багато в чому визначається видом насіння, способом приготування та доданими інгредієнтами. Завдяки своїм антибактеріальним властивостям і кислотності вона не потребує охолодження для безпеки – на ній не буде рости цвіль або шкідливі бактерії.
Гірчиця може зберігатися нескінченно довго, не стаючи неїстівною чи шкідливою, хоча вона може висохнути, втратити смак і гостроту або стати коричневою через окислення. З 2005 року продукція, що реалізується в країнах ЄС, у разі наявності в її складі гірчиці повинна мати вказівку про це на упаковці.
Найцікавіші факти про гірчицю
• Гірчиця згадувалася ще у працях Гіппократа як чудова спеція, що покращує апетит. Гірчичне насіння користувалося популярністю в індійській кухні багато століть тому, а перший відомий рецепт гірчиці датується 42 роком до нової ери.
• В Італії роблять фруктову гірчицю (mostarda di frutta), яка готується з гірчичного порошку, спецій, білого вина і меду та містить великі шматки свіжих, консервованих або сушених фруктів (яблука, груші, лимони і навіть мандарини).
• Гірчична олія за багатьма показниками краща за соняшникову. А сама гірчиця має властивість стабілізувати суміш рідин, які не змішуються, таких як олія і вода, виступаючи емульгатором.
Музей гірчиці в магазині Colman’s Mustard Shop у Норвічі, Англія. Таку продукцію випускали з 1900 по 1939 рік.
• Елементи, що містяться в гірчиці, мають здатність розщеплювати жири, ця приправа може бути корисною людям, які бажають знизити свою вагу. Вона допомагає засвоєнню жирної їжі та стимулює обмін речовин в організмі.
• Що цікаво, за допомогою гірчиці можна зменшити біль від опіку.
• Гірчиця робить багато страв смачнішими, підвищуючи апетит людини, вона містить достатню кількість корисних речовин. Це вітаміни A, B, D, E, необхідні для підтримки стабільної роботи нервової системи, поліпшення стану шкіри та кісток. З мікроелементів у гірчиці присутні залізо, калій, фосфор, цинк та натрій. Ця приправа є натуральним антиоксидантом.
• З давніх часів цінувалися протизапальні властивості гірчиці. При простудних захворюваннях гірчиця може зігрівати, вона ефективно допомагає при кашлі і нежиті. В сучасній медицині застосовуються гірчичники або гарячі ванни з гірчичним порошком. Зокрема, вони надають неоціненну допомогу при бронхіті та трахеїті.
• В першу суботу серпня у США відзначають Національний день гірчиці. А в місті Маунт-Хореб (штат Вісконсін) є музей цієї приправи – близько 5000 експонатів з 60 країн світу. Тут же відкрито і гірчичний коледж.
• Гірчицю подають не лише до холодних та гарячих м’ясних страв. Вона відмінно підходить для запікання телятини, свинини і навіть птиці – м’ясо при цьому стає надзвичайно ніжним та смачним. Ця спеція ідеальна для маринадів, приготування соусів та оригінальних салатних заправок (у цьому випадку найкраще використовувати гірчицю в зернах). Більше того, гірчиця відмінно підходить для страв, які готуються у порційних глиняних горщиках.
• Порошок гірчиці може використовуватися як миючий засіб для миття посуду, за радянських часів саме з сухою гірчицею мили посуд у закладах громадського харчування.
• Вирощують гірчицю трьох видів: чорну французьку, білу англійську та салатну або сарептську (від Сарепти – старовинного волзького поселення, де ще за правління Катерини II було збудовано гірчичний завод). Для отримання приправи зазвичай змішують насіння всіх видів, хоча кожен з них можна використовувати окремо.
• Папа римський Іоанн XXII, який жив у XIV столітті, додавав гірчичний соус у всі страви, окрім десертів.
• В Німеччині у 1715 році юний Миколай Людвіг фон Цинцендорф (Nikolaus Ludwig Graf von Zinzendorf) заснував Орден Гірчичного Насіння, організацію, що проповідувала пієтизм – містичний напрямок у протестантизмі (насамперед, у лютеранстві), який ставив релігійне почуття вище за релігійні догми.
Великий вибір сортів діжонської гірчиці.
• У XIII столітті визнаним центром виробництва гірчиці став французький Діжон. У 1777 році в Діжоні було створено перше партнерське підприємство з виробництва гірчиці за оригінальною рецептурою з використанням білого вина, тут з’явилася і перша машина з виробництва гірчиці. Завдяки давній історії виробництва гірчиці Діжон вважається «гірчичною столицею світу».
• На сьогоднішній день у Франції існує близько сотні сортів гірчиці, проте пальма першості все ж таки належить класичній Діжонській (на фото), на неї припадає більше половини світового виробництва гірчиці.
• В Німеччині була традиція зашивати у фату нареченої гірчичне насіння, щоб шлюб був міцним. А в Данії досі розсипають по будинку гірчичне насіння, щоб відігнати нечисту силу та залучити щастя.
• В Англії до XVII століття місто Тьюксбері стало визнаним центром виробництва англійської гірчиці. Там виробляли так звані гірчичні кульки, які перед вживанням змішували з яблучним соком, сидром або оцтом.
• Гірчиця є соусом, що найчастіше згадується в кулінарних книгах від Середньовіччя до епохи Відродження.
• У ХІХ столітті знаменитий французький письменник і знавець національної кухні Олександр Дюма присвятив гірчиці великий розділ у паризькому кулінарному журналі «Альманах гурманів».
• У Бельгії та Нідерландах із гірчиці, вершків, петрушки, часнику та шматочків солоного сала варять гірчичний суп, а японці використовують гірчицю в маринаді для сирої риби.
Баварська гірчиця.
• Баварська або мюнхенська гірчиця (на фото) виготовляється із зерен білої гірчиці грубого помелу з додаванням карамельного сиропу, імбиру, перцю та ялівцю. Приправа готується за високої температури і має дуже м’який солодкуватий смак.
• Смак сортів цієї приправи в різних країнах може сильно відрізнятися. У більшості країн Європи і в США віддають перевагу м’якій гірчиці з великою кількістю різноманітних смакових добавок.
• Найкращою в Англії вважалася гірчиця з хроном, яку робили у вищезгаданому Тьюксбері і везли до столичного Лондона та інших частин Англії. Цей сорт навіть удостоївся згадки у п’єсі Вільяма Шекспіра «Генріх IV».
• У 1904 році на Світовій виставці в Сент-Луїсі у Сполучених Штатах була представлена новинка – жовто-коричнева гірчиця, яку вперше в історії використали для приготування хот-догів.
• Педаній Діоскорид (давньоримський військовий лікар грецького походження, фармаколог і натураліст), який жив у першому столітті нової ери, рекомендував «гірчичні пластирі» від тривалого болю. В наш час на основі гірчичного порошку виробляють гірчичники.
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
-
Бджоли – найцікавіші факти (3 722) -
Цікаві факти про борщ (3 151) -
Чи ховають страуси голову в пісок? (3 121) -
Найцікавіші факти про математику (3 033) -
Найцікавіші факти про колібрі (2 957)
