Вівсянка або вівсяна каша – це страва з вівсяної крупи (подрібненої або недробленої, плющеної, толокна або вівсяних пластівців). Процес приготування полягає у додаванні крупи у злегка підсолене кипляче молоко або воду. Крупу варять, а суспензії дають постояти.

Крім вівса, молока або води, інгредієнтами вівсяної каші можуть бути цукор, масло, горіхи, сіль, кефір, варення, мед, сухофрукти, кориця і навіть сир. Щоб урізноманітнити сніданок, кашу можна прикрасити скибочками свіжих фруктів (наприклад, часточками банана чи яблук, або зернами граната) або попередньо розмороженими ягодами.

Якщо в готові сніданки не додають сіль і цукор, вівсяна дієта може виявитися доброчинною для запобігання розвитку гіпертонії і діабету.

Цікаві факти про вівсянку

• Батьківщиною вівса прийнято вважати Монголію і північний схід Китаю. У працях давньоримського письменника Плінія Старшого, який жив у I столітті нашої ери, є згадки про те, що німецькі племена варять з вівса кашу. У самих римлян, як і у греків, це викликало подив, вони вважали, що овес годиться лише в якості корму для худоби.

Вівсяна каша з ягодами.

• Поступово овес поширився по всьому світу. Прийнято вважати, що головними любителями вівсяної каші є англійці, але на Русі вона була не менш популярною. Наші предки любили не тільки кашу, з вівсяної муки готували ще й кисіль, про який згадується навіть у «Повісті временних літ». Приготування киселю було професією, кисільники селилися навіть в окремих районах міст.

• Лікарі рекомендують регулярно вживати вівсяну кашу для профілактики атеросклерозу, лікування печінки. Крім того, вона нормалізує цукор в крові і знижує холестерин. Про цілющі властивості вівса писав Гіппократ. Знаменитий лікар давнини відзначав, що овес зміцнює нервову систему, лікує серце, легені, покращує склад крові. Непоказний на вигляд овес є корисною лікарською рослиною.

• На Британські острови овес завезли на початку нашої ери. Спочатку, як в Римі та Греції, овес вважали відмінним кормом для коней, і не більше того. Згодом було помічено, що овес може бути корисний і для людей. Особливу популярність вівсянка отримала в Шотландії. А в XIX столітті військовий медик Френк Бакленд провів серйозне дослідження і зробив висновок: шотландські солдати здоровіші і витриваліші англійських. Бакленд стверджував, що це наслідок регулярного вживання вівсянки, починаючи з раннього дитинства.

• У шотландському селищі Карбрідж регулярно проводяться турніри з приготування вівсянки. На змагання прибувають кращі кухарі з різних країн світу, у фінал виходять 16 з них. Переможець отримує оригінальний приз – Золоту мішалку. Спонсором турніру є фірма, що виробляє вівсяні пластівці. У столиці Шотландії місті Единбург діє єдиний на планеті бар вівсянки. Причому на відсутність відвідувачів скаржитися не доводиться.

Каша з вівсяних пластівців Macroom, заправлена тростинним цукром і вершковим маслом.

• Свято вівсянки проходить і в американському місті Сент-Джордж (штат Південна Кароліна). Його правила не настільки консервативні, як у Шотландії. У США учасники не тільки готують кашу, але і їдять її на швидкість, а також валяються в каші. Організатори стверджують, що головна мета цього заходу – пропаганда здорового способу життя. На цей захід збирається до десяти тисяч учасників.

• Фраза «Вівсянка, сер!» стала популярною завдяки радянському серіалу «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона». Вимовляє її дворецький, затятий прихильник консервативних традицій Баскервіль-холу. Так вийшло, що в нашій країні цей вислів звучить набагато частіше, ніж у самій Великій Британії.

• До речі, самі англійці стверджують, що сучасний ритм життя істотно позначився і на їх традиційному укладі. Все більше жителів Британських островів віддають перевагу пунктам швидкого харчування. А традиційний англійський сніданок поступово відходить у минуле.

• Група вчених з Кардіффського університету в Уельсі провела дослідження, в результаті якого було встановлено, що регулярне вживання вівсянки робить людину спокійнішою, працездатнішою і покращує настрій. В експерименті брала участь група добровольців, вік яких становив від 30 до 80 років. Протягом місяця вівсяна каша була їх основною стравою.

Вівсяний кисіль – несолодке, кислувате студенисте блюдо.

• На Русі овес, який використовується для приготування їжі, найчастіше не мололи, а товкли, тому і називали його «толокно». Вважається, що толокно зберігає в собі більше поживних речовин, ніж борошно. При подрібненні зерна на млині найбільш поживні фракції йдуть у відходи. Процес приготування толокна докладно описується у словнику Брокгауза і Ефрона.

• На рубежі XVIII-XIX століть на території України був популярний так званий «габерсуп». У перекладі з німецької мови – «вівсяний суп». Ця страва прийшла до нас з Пруссії. Цей суп вважався корисним, хоча смаковими якостями не відрізнявся. Габерсуп входив до раціону солдатів, студентів та пацієнтів лікарень. Про габерсуп навіть згадував Микола Васильович Гоголь у своїй комедії «Ревізор».

• Вівсянка – це не тільки каша. Так ще називають невелику пташку з сімейства горобцеподібних. Свою назву вона отримала не просто так. В старі часи, коли гужовий транспорт був основним способом пересування, ці пташки любили гніздитися біля стаєнь і постоялих дворів. Частина вівса, яким годували коней, діставалася птахам. Вівсянку можна побачити по всій Європі і в Сибіру. Іноді вона гніздиться навіть за Полярним колом.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!