Найцікавіші факти про проліски
Для більшості людей весна – це улюблена пора року. Промені сонця світять все грайливіше, день поступово збільшується, не замовкають птахи в томному очікуванні тепла, а в повітрі відчувається аромат весни, що наближається.
Щовесни, з року в рік, можна помітити, як переважна більшість мешканців міст, що прогулюються лісопарками, плутають підсніжники з пролісками, називаючи останні саме підсніжниками. Хоча, здавалося б, що може бути простіше. Тож, давайте розбиратися, що є що…
Цікаві факти про проліски
• Пролісок (лат. Scilla) – це багаторічна трав’яниста цибулинна рослина з сімейства Холодкових (Asparagaceae) з широколінійним прикореневим листям, шестикінцевими квітками яскраво-небесного кольору. Це широко росповсюджена весняна квітка, оскільки добре пристосовується до місцевих умов, морозостійка, несприйнятлива до захворювань і дуже приваблива зовні.
• Підсніжник, або галантус (лат. Galanthus) – це також багаторічна трав’яниста цибулинна рослина, але з іншого сімейства – Амарилісових (Amaryllidaceae). Квітки підсніжника білого кольору, що відображено у його назві, яка походить від давньогрецьких слів «гала» (молоко) та «антос» (квітка). Витончену дзвоникоподібну форму галантусу надає будова його квітки: вона має шість пелюсток, три з яких зовнішні (довші) і три внутрішні (короткі). В Україні зустрічаються 3 види підсніжника і всі вони занесені до Червоної книги.
• За інформацією бази даних «The Plant List», рід Scilla об’єднує 83 види, поширених у помірних та тропічних регіонах Землі – у Європі, Африці, Азії, Північній та Південній Америці. На території України зустрічаються лише 3 види – пролісок дволистий (Scilla bifolia), пролісок сибірський або пониклий (Scilla sibirica) та пролісок осінній (Scilla autumnalis).
• Цікавий факт: пролісок сибірський не росте у Сибіру. Назва рослини мимоволі вказує нібито на ареал його поширення. Але це помилка, яка була допущена у першому описі цієї квітки. У природі Scilla sibirica зустрічається в лісах Східної Європи, на Кавказі, в Західній Азії, а ось у Сибіру її не знайти.
• Латинська назва проліска «Scilla» походить від давньогрецького «skilla» і перекладається як «морська цибуля». І незважаючи на те, що походить вона від рослини, яка на сьогоднішній день не належить до зазначеного роду (морська цибуля, або дрімія приморська, або Drimia maritima належить до роду Drimia), це говорить про характерні ознаки весняної квітки. А саме – про наявність цибулини, яка забезпечує накопичення поживних речовин та виживання рослини у складних умовах, і про її любов до достатньої вологості грунту.
• Насіння квітки розтягують мурахи, сприяючи активному поширенню рослини. Проліски спеціально для комах відрощують на насінні надзвичайно поживні придатки – елайосоми, багаті на олію. Стебла низько нахиляють дозріваючі коробочки, і навіть вкладають їх на землю, щоб мурахам було зручніше. До речі, процес цієї «співпраці» називається «мірмекохорією».
• У декоративному садівництві здебільшого використовуються 2 сорти проліска сибірського – «Альба» (Alba) зі сніжно-білими квітками та «Спрін Бьюті» (Spring Beauty) з великими квітками темно-синьо-фіолетових відтінків.
• Пролісок дволистий (Scilla bifolia) зацвітає раніше проліска сибірського. Це один з найбільш рясно квітучих і низькорослих пролісків, заввишки не більше 15 см. Квітконосів у нього 1-3, як і у сибірського, зате на кожному може бути від 2 до 10 квіток із сильним приємним ароматом. Є різновиди з блакитники, білими і рожевими квітками (два останніх зустрічаються дуже рідко).
• Помітно більш пізньоквітучим і трохи теплолюбнішим є пролісок перуанський (Scilla peruviana), який і виглядає інакше: виростає вже до 30 см, а густе конічне суцвіття у нього складається з величезної кількості (іноді до 80) дрібних яскраво-синіх квіток. Існують білоквіткові форми.
До речі, тут така ж плутанина з назвою, як і з проліском сибірським. В Перу він не росте, його взагалі немає в Південній Америці. Цей вид зустрічається в південній Європі, північній Африці і на Канарських островах. Таку назву цій рослині у 1753 році дав знаменитий шведський вчений Карл Ліней. Йому привезли зразки з Іспанії кораблем, що мав назву «Перу», і він був введений в оману, думаючи, що зразки надіслали з південноамериканської країни Перу.
• Дуже теплолюбним і красивим є пролісок виду Scilla dimartinoi, який являє собою квітучу кульку з дрібних блідо-блакитних квіточок, що лежить на землі. Але цей вид підійде у нас тільки для кімнатного вирощування. Холодно йому тут.
• Напевно мало хто знає, але є й осінньоквітучий пролісок (Scilla autumnalis), що зустрічається і в Україні. Стебло у цього виду іноді може бути до 40 см заввишки із численними (до 25) дрібними рожевими квіточками. Цвіте в серпні і вересені, іноді до перших морозів.
• У деяких джерелах цибулини пролісків назвають отруйними, в інших – лікарськими (втім, одне не виключає іншого). Дехто збирає листя проліска сибірського після цвітіння, яке сушать і використовують для перших страв. У токсикологічному довіднику значиться лише переліска (Mercurialis) із сімейства Молочайних, але це зовсім інша рослина. Лікарські властивості цибулин (гіпотензивні, гіпоглікемічні, антибактеріальні) підтверджені науковими дослідженнями.
• Більшість видів пролісків є ранньовесняними медоносами та пилконосами. Щоправда, медопродуктивність їх зовсім незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що починають цвісти відразу після танення снігу.
